15 лютого – свято Стрітення (старовинна назва Зимобор або ж Громниця) посідає почесне місце у хліборобському календарі наших предків і тому здавна шанується в Україні. Адже, як вважається з сивої давнини, в цей день «Зима з літом зустрічається». Селяни, як правило, в це свято не працюють і уважно придивляються до погоди, бо вважається: хто в цей день переборе (зима чи літо), такою й буде погода на початку березня.
Ясна і тиха погода віщує добрий урожай поля і роїння бджіл. Вітер – погана ознака. Відлига – жди пізньої весни і бережи пашу і хліб, бо в поле виїдеш нескоро. На цей час день вже чимало прибув (більш ніж на 2 години) й у природі починають відбуватися зміни, хоча іноді й докучають нічні морози та заметілі. Деякі дослідники вважають, що це одне з найдавніших свят і швидше за все джерела його сягають часів, коли рік ще ділився навпіл.
Враховуючи важливість для хлібороба кліматичних особливостей весни (запоруки майбутнього врожаю), великого значення набирає визначення дійсної дати свята. Нині, як відомо, його відзначають на 40 день від Різдва Христового – 15 лютого.
Кожен день періоду Стрітення несе своє, особливе навантаження, свої прикмети весняної погоди так необхідні хліборобу. Наприклад, 14 лютого про погоду наші пращури судили за небом: якщо воно було усіяне зірками, то очікували пізньої весни. Якщо випадав сніг, це розцінювали як попередження про дощову весну. Якщо до кінця дня небо вкривалось туманним прошарком білих хмар, очікували незабаром хорошої погоди.
15 лютого – прийнята на сьогодні дата святкування Стрітення. Наші предки казали: яка погода в цей день – такою весна буде. Якщо дорогу перемітає – весна буде пізньою й холодною. Якщо тепло – весна буде ранньою й теплою. Якщо цього дня сніжок – весною буде дощик, тобто весна буде затяжною та дощовою. Заметіль на Стрітення – до неврожаю.
Передбачити погоду могла і курка: якщо нап’ється біля порогу води – весна буде теплою і ранньою. Не менш цікаві передбачення погоди за народним календарем і в інші дні Стрітення:
17 лютого: відсьогодні починалися звірині (вовчі) весілля. Цей день вважається одним із найхолодніших у лютому – стоять сильні морози та йде сніг. Наші пращури 17 лютого звертали увагу на ялинкові гілки: якщо довгі сухі гілки згинаються – буде заметіль, а якщо випрямляються – на сприятливу погоду.
18 лютого: цього дня було прийнято згадувати пращурів. Наші пращури знали, якщо цього дня мороз, то весна буде привітною, а літо – сухим і спекотним.
19 лютого: морози цього дня обіцяють бурхливу весну і сухе спекотне літо. На морози вказувала вода у криницях: якщо вона підіймається, то слід чекати морозної погоди. Також холоди передвіщував північний вітер і зозуля, що кувала на сухому дереві.
21 лютого: якщо вночі прогриміло, можна було розраховувати на багатий урожай, великий приплід у тварин та часті дощі влітку. Наші пращури також підмітили, що холодніша остання неділя лютого, то теплішим буде березень.
Вранці сніг – урожай ранніх хлібів, опівдні – середніх, якщо до вечора –пізніх.
Вітер на Стрітення здуває з дерев усю нечисту силу, і що сильніше, то кращим буде врожай фруктів.
16 лютого – Міжнародний день млинця!
Заснований цей день був ще в 1950 році, хоча в британському містечку Олбі його відзначають майже 500 років.
Історія цього свята дуже цікава: багато років тому під час Великого посту одна з городянок потай від інших смажила млинці у себе на кухні й раптом почула дзвін. Жінка так злякалася, що кинула все на світі й помчала з кухні прямо до церкви, тримаючи при цьому в руці сковороду з млинцями. Це був 1445 рік.
Саме ця історія й породила відповідне щорічне свято з млинцями, під час якого жінки влаштовують якийсь забіг. Вони обов’язково повинні одягти плаття і фартухи, а потім пробігти певну дистанцію, підкидаючи при цьому млинці на сковороді.
До речі, така ж традиція вже дуже давно існує і в лондонській Westminster School, але за умови, що млинці, які печуться цього дня, обов’язково повинні мати кінське волосся, щоб не розвалювалися. Після забігу учні намагаються відламати собі якомога більший шматок. Тож уже багато років поспіль у містах Олбі і Ліберал (США) жінки щорічно бігають по вулицях, тримаючи в руках сковорідки, й перевертають млинці на ходу. Переможницю цілує дзвонар, а також вона заслуговує загальну шану і повагу. А ті млинці, які не випали зі сковороди під час забігу, глядачі потім дружно з’їдають.