Iгор Мосійчук – художник зі світовим ім’ям, професор, завідувач кафедри декоративно-прикладного мистецтва ПДУ імені Т. Г. Шевченка, член ради Спілки художників Придністров’я, народний художник ПМР.
Ігор Петрович походить із північно-західної України, народився він 1963 року на мальовничій Волині. З 1984-го живе і працює в Придністров’ї. Тут зажив собі доброї слави художника-аквареліста, в техніці, в якій і працює останні роки.
З Ігорем Мосійчуком ми знайомі давно, напевно років тридцять, а то й більше. Ідея написати, розповісти про нього широкому загалу наших читачів – теж давня. От, нарешті, всі зірки зійшлися, і мені вдалося поспілкуватися з ним у невимушеній обстановці, а також поставити живописцю кілька запитань, що стосуються творчості, викладацької діяльності та життя в цілому.
– Знаю, що починаючи з 2014 року, з моменту участі в міжнародній виставці акварелі в Таїланді, Ваші роботи почали набирати широкої популярності у світі, а Ви стали відомим майстром. Як складаються справи на сьогодні? Як позначилася пандемія на творчих планах?
I.М.: Можливостей виїхати на заходи, звичайно, стало набагато менше, однак, всупереч ситуації, у 2020 році я взяв участь у 14 виставках. Деякі відбувалися онлайн, на інші відправляв роботи поштою. Хоча це й довго, та все ж таки… Для нашої українськомовної газети можу сказати, що кожного року беру участь у Міжнародному фестивалі акварельної мініатюри «Miniwatercolor Kyiv». До Києва приїжджає багато художників із різних країн, проводяться майстер-класи. Загалом, надзвичайно насичена програма. Раніше фестиваль відбувався в Києво-Печерській лаврі, а нині його влаштовують у Центрі української культури та мистецтва. Представляв там свої роботи, давав майстер-класи, а минулого року я ще входив до складу журі фестивалю – оцінював конкурсні роботи. Звичайно, через незвичайну ситуацію, – все онлайн.
Додамо, що Ігор Мосійчук як художник-професіонал світового рівня, як визнаний майстер у 2020-му був запрошений членом журі до Міжнародного акварельного проекту «Christmas light», що успішно минув у польському місті Гданську. Ще одним визнанням неперевершеного потенціалу придністровського майстра стала його перемога на Малайзійському міжнародному онлайн-конкурсі мистецтв 2020 року, в якому відзначений «Marit Award» (нагорода за заслуги) в категорії «FIORA».
Важко уявити, скільки таланту і терпіння, скільки часу і працьовитості необхідно докласти, щоб взяти участь у такій величезній кількості конкурсів та виставок. Його творчість і перемоги на міжнародному рівні безмірно піднесли престиж Придністров’я.
Спробуємо назвати великі виставки, до яких залучився наш художник: Міжнародна онлайн виставка «VIZ art» COVID-19, Тирана, Албанія; Міжнародний весняний фестиваль «VIZ art», історичний музей, Тирана, Албанія; Міжнародна виставка акварелі «RE INTEPRETATION – 2020», Ціндао, Китай; Міжнародна виставка акварелі, Шанхай, Китай; Міжнародна виставка акварелі, музей Гуант, Китай; Онлайн-виставка Міні акварелі, Індія; Міжнародний акварельний фестиваль «Сучасні акварелі», Південна Корея; Міжнародна онлайн-виставка акварелі, Міжнародний інститут акварелі, «Осінні акварельні шедеври», Японія; «Малайзійський міжнародний онлайн-конкурс мистецтв 2020 року». І, звичайно, Мосійчук брав участь у Міжнародному мистецькому симпозіумі «Тирас-пленер – 2020» у Бендерах, присвяченому 30-річчю заснування ПМР. На Республіканській виставці-конкурі образотворчого мистецтва до ювілею республіки він заслужено посів перше місце в номінації «Графіка». На суд глядачів майстер акварелі представив серію робіт під назвою «Повінь».
Творчі роботи художника минулого року були опубліковані в науково-популярних виданнях Канади, США, Південної Кореї, Туреччини, Японії, Індії, України та Придністров’я. У журналі «The Art of Watercolour» за березень – червень 2020 року (понад 100 сторінок у кожному випуску з розповідями про провідних художників-акварелістів, описом технічних рекомендацій, нових ідей, художніх ярмарків і заходів, що відбуваються у всьому світі), його акварелі представлені на п’яти розворотах.
I.М.: За підсумками кожної виставки публікуються каталоги, вони бувають як в електронному, так і в друкованому вигляді. Ось так знехотя-нехотя за рік і набирається 12–15 публікацій. Плюс у нас в ювілейні роки відбувається «Тирас-пленер». Цього разу міжнародні гості взяли участь онлайн, а ми, місцеві художники, працювали в Тирасполі, Бендерах, у Строєнцях.
– Що на сьогодні Вам подобається писати? Судячи з більшості робіт, все-таки переважає природа?
I.М.: Тут суть не в тому, що подобається. Для мене акварель – це насолода і відпочинок, можливість дістати задоволення, зобразити те, що мене зворушує. Це можливість перенести свої почуття на папір. Природа, не природа – не так уже й важливо. Головне – передати стан, те, що ми відчуваємо своїм внутрішнім чуттям. Усе існує поруч з нами, все в нас самих… Інколи – це якісь розрізнені шматочки, іноді вибудовується збірний образ.
– Щось пишеться з натури, а щось – коли приходить натхнення?
I.М.: Багато робіт я пишу в студії, але на основі того, що десь колись помітив і ввібрав. Звичайно, необхідно постійно стежити, спостерігати, необхідно бачити й відчувати натуру. Кожен художник розуміє цінність такої взаємодії.
– А чому саме акварель? Адже це досить складна техніка.
I.М.: Це найскладніша техніка. Тому що маслом можна писати й переписувати, а тут необхідно дуже тонко відчувати нюанси… Не дай Боже якась помилка чи неточність – робота нанівець. Напевно, тому картини в цій техніці нині такі популярні. На рік буває до ста виставок. Це експозиції Спілки акварелістів, міжнародні симпозіуми, фестивалі та різноманітні акції. Приємно, що тепер мене запрошують практично на всі значущі події. Не завжди можу поїхати, не завжди виходить брати участь. З одного боку, ці можливості радують, а з іншого – вимагають постійно перебувати у формі, як спортсмену, необхідно бути на висоті й працювати практично щодня.
Так само як музиканти грають гами, Ігор Петрович постійно пише. Минулого року він створив близько 150 робіт. Як говорить сам маестро, не кожна з них – шедевр, але постійне перебування в процесі дає можливість краще відчути всі його тонкощі. Нині постійно з’являється досить багато сучасних матеріалів, які дають нові можливості. Мосійчук розповідає, що відвідування різних країн, крім усього іншого, дає можливість познайомитися і з новими матеріалами та технологіями.
I.М.: От, припустимо, на виставках і симпозіумах мені часто дарують матеріали. З-поміж цих подарунків є фарби та пензлі, яких у нас не знайти ніде. Використання їх дарує можливість відкрити для себе і спробувати щось нове технологічно.
Багато ще дає Інтернет. До речі, завдяки Інтернету мене помітили! Тепер, коли я виставляю нову роботу в Інстаграм, то її відзначають близько трьох тисяч осіб, а скільки дивляться – навіть складно уявити. Звичайно, ніяка фізична виставка такої кількості відвідувачів не здатна прийняти.
Проте, Інтернет Інтернетом, а живе спілкування набагато цінніше. Наприклад, на фестивалях доводилося бути колегою таких акварелістів зі світовими іменами, як Альваро Кастаньєт, Станіслав Золядз. Завдяки поїздкам, з’являється можливість познайомитися і поспілкуватися з багатьма чудовими майстрами, бачити живу реакцію глядача.
Серед організаторів заходів Ігор Петрович особливо виділяє Албанію: «Ця маленька країна дивно все організує – просто на вищому рівні. Вони здорово приймають гостей: і готелі пропонують, і возять по всій країні». Китай він так характеризує: «Це не країна, це якийсь космос».
– У Китаї, напевно, цікаво, адже там дуже давні традиції письма.
I.М.: Нині вони дуже люблять нашу, точніше сказати, ту, радянську манеру живопису. Багато китайців пишуть саме під цю російську, радянську школу. Вони просто з відкритими ротами стоять на майстер-класах.
– Що Ви можете сказати про своїх учнів у ПДУ?
I.М.: Є досить талановиті й у плані живопису, малюнка, і в плані дизайну. Я сподіваюся, що ми з колегами даємо їм можливість розвивати себе творчо, підходимо до навчального процесу особистісно – в будь-якому доступному напрямку. Ті, хто розуміє, нормально реагують, старанно навчаються. У нас чудові викладачі, у них є чого повчитися. Того ж Олексія Михайловича Покусинського запрошують і в Китай, і в Чехію, і в Туреччину, і в Болгарію, де він дає майстер-класи. Люди платять гроші, чекають, намагаються потрапити у студію, щоб хоч побачити, як він працює. Хочеться нагадати про це тим нашим учням, які знехотя ходять на заняття.
Нині на нашому факультеті створюється онлайн-галерея, де ми почнемо виставляти кращі роботи, щоб їх міг бачити, як то кажуть, увесь світ. Надалі потрібно буде більш серйозно поставитися до цього. У нас роботи досить високого художнього рівня, й цим потрібно ділитися.
Післямова: У висновку хочеться сказати, що творчі роботи Ігоря Петровича представлені та зберігаються в чотирьох музеях і галереях республіки, а також у музеях і приватних колекціях Молдови, України, Росії, Польщі, Болгарії, Греції, Туреччини, США, Франції, Німеччини та Швейцарії.
Дмитро АКIНIН.
Фото з доступних джерел.