21 лютого пішов з життя Анатолій Костянтинович Белітченко, людина, з ім’ям якої пов’язана вся сучасна історія Придністров’я.
Ця скорботна звістка болем відгукнулася в душах усіх придністровців, та з особливою гостротою його смерть сприйняли жителі Рибниці, працівники ММЗ, для яких ім’я Анатолія Костянтиновича завжди звучало гордо і завжди було на устах.
Упродовж 20 років (1985–2005) він був директором Молдавського металургійного, а потім став Президентом підприємства, підіймав не тільки завод, не тільки місто і республіку, а і вселяв у серця людей віру у світле майбутнє, зміцнював дух і давав надію молодому поколінню.
Грамотний фахівець, талановитий організатор, генератор передових ідей, спеціаліст, який не боявся ламати стереотипи, сміливо впроваджував прогресивні наукові розробки, зокрема і власні, у виробництво – таким його знають і пам’ятають колеги та соратники.
Ще до призначення на посаду директора ММЗ за великий внесок у розвиток Новолипецького металургійного комбінату в 1984 році Анатолій Белітченко був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Його вважають першим директором ММЗ, але мало хто знає, що до нього були ще два директори, які так і не змогли виробити комплекс пусконалагоджувальних робіт і запустити завод.
З урахуванням того, що це був перший в СРСР досвід створення подібного виробництва і будівництво велося поспіхом (пуск мав відбутися в жовтні 1984 року, оскільки був приурочений до 60-річчя утворення МРСР і Компартії Молдавії), завод мав багато недоробок, як будівельних, так і конструкторсько-технологічних. Більша частина обладнання не тільки не відповідала поставленим виробничим завданням, а взагалі була непрацездатною.
Після призначення на посаду директора ММЗ Анатолій Белітченко прийняв важливі й відповідальні рішення щодо проведення масштабної модернізації та реконструкції заводу. Для реалізації цих планів йому довелося переконувати в правильності такого рішення керівництво Міністерства чорної металургії Радянського Союзу. І хто знає, скільки часу знадобилося б на «пожвавлення» одного з перших заводів вітчизняної електрометалургії, якби йому не вдалося переконати міністрів Мінчермету СРСР.
Анатолій Белітченко – професійний металург, діловий, енергійний, невгамовний, з неабиякими організаторськими здібностями та вмінням вибудовувати взаємини в колективі, пройшов гарну школу управління на Новолипецькому металургійному комбінаті. Завдяки його наполегливості та величезній виконаній роботі, вже в 1987 році заводу вдалося вийти на проектну потужність – виплавити 680 тисяч тонн сталі за рік.
Як грамотний керівник, налаштований на підвищення ефективності виробництва та освоєння передових технологій, він усвідомлював необхідність упровадження нового обладнання на підприємстві. Уже 1991 року за розробку й освоєння перших вітчизняних шестиструмкoвих радіальних МНЛЗ (машина безперервного лиття заготовок) група вчених-розробників і фахівців Молдавського металургійного заводу, в тому числі й Анатолій Костянтинович, була удостоєна звання лауреата Державної премії СРСР. Про подальший розвиток підприємства і роль його директора в історії становлення флагмана придністровської промисловості ми писали зовсім недавно у статті, присвяченій 36-му дню народження заводу.
В пам’ять про Анатолія Белітченка вважаємо не зайвим ще раз нагадати про його внесок у створення ПМР. За часів СРСР він був депутатом Верховної Ради МРСР. Потім брав участь в організації двох з’їздів депутатів усіх рівнів (у Парканах і Тирасполі), у створенні Тимчасової Верховної Ради. Цілих 25 років був депутатом Верховної Ради ПМР, керівником громадського руху «Загальнопридністровський народний форум». За словами самого А. К. Белітченка, ідею щодо створення Придністровської держави він висловив у Республіканському страйковому штабі. «Я вийшов із цією пропозицією, й усі присутні погодилися з тим, що нам потрібно йти шляхом створення республіки. З цього все і почалося», – розповідав Анатолій Костянтинович в одному зі своїх останніх інтерв’ю. Багато людей у ті складні часи розгубилися, а він був у перших рядах з тими, хто пліч-о-пліч спершу відстоював, а потім і підіймав молоду республіку.
А. К. Белітченко є лауреатом Державної премії ПМР, відзначений вищою нагородою ПМР – орденом Республіки. В його активі орден «За особисту мужність», орден Пошани, орден «Трудова слава», медаль «Захиснику Придністров’я», Грамота Президента ПМР, а також почесне звання «Заслужений винахідник Придністровської Молдавської Республіки» та нагрудний знак «Заслужений працівник ПМР». Він – Почесний громадянин Рибниці.
Та своєю головною нагородою Анатолій Костянтинович завжди вважав завод, що став йому рідним, підприємство, якому віддав багато років, талант і енергію свого гарячого серця. Надзвичайно скромний, простий і людяний, він зазвичай говорив не про свої заслуги, а про тих, хто був поруч з ним. Ось його слова, сказані у 2018 році на святкуванні 80-річного ювілею: «Мені пощастило працювати в такому згуртованому колективі талановитих фахівців…».
Анатолій Белітченко народився 30 січня 1938 року в селищі Єлань, Єланського району Волгоградської області в робітничій сім’ї. Досить символічно, що ВАТ «ММЗ» святкує свій день народження того самого дня (30 січня 1985 року був затверджений акт прийняття заводу в експлуатацію). Віднині щороку, допоки існуватиме підприємство, ім’я Анатолія Костянтиновича завжди лунатиме на урочистих зборах у стінах його дітища – Молдавського металургійного заводу.
Світла пам’ять цій працьовитій гідній і благородній людині!
Дмитро ВЛАДОВ.
Фото: IА «Новости Приднестровья».