Ставлення до подібних господарств за декілька десятиліть змінилося від захопленого до негативного. І тепер, коли у Придністров’ї зберігся тільки один колгосп, мабуть, лише старше покоління пам’ятає, що це не просто колективна форма господарювання, а і спільне розпорядження загальним майном, колегіальність в управлінні та ухваленні рішень.
Найвищий орган влади – загальні збори. На них усі члени господарства мають право голосу під час вирішення повсякденних питань і визначення вектора стратегічного розвитку. Такі збори проводять нечасто, зазвичай – раз на рік. Колгоспники підбивають підсумки, підраховують прибуток, планують витрати, визначають умови оплати праці. А раз у п’ять років до цього додаються вибори. Ось на таких зборах і довелося побувати. Уважно слухала звіт голови колгоспу «Путь Леніна» Михайла Пеньковського, виступи фахівців, аналізувала наведені цифри й факти… І захотілося розповісти придністровцям, чому жителі двох сіл Кам’янського району віддають перевагу колективній формі господарювання.
Підсумки п’ятирічки
Коли Михайла Семеновича вперше обрали головою колгоспу «Путь Леніна», було чимало песимістичних прогнозів. Вже завершилося стартове десятиріччя XXI століття, і здавалося, що сама форма зжила себе. Скептики передрікали швидкий розвал колгоспу. Але мешканці сіл Хрустова та Ротар довели, що головне – не назва, а працьовитість і дбайливе господарювання, коли рахуєш кожну копійку й обмірковуєш кожен крок. Вони старанно обробляли свої 4 000 гектарів ріллі та впроваджували нові технології, ретельно підбирали сорти й доглядали культури, у буквальному розумінні слів – билися за врожай. І за п’ять років досягли суттєвого збільшення врожайності основних культур. Наприклад, із кожного гектара пшениці почали збирати на одну тонну більше, а кукурудзи – на дві тонни.
Що вищий намолот, то більше грошей виторговує колгосп від продажу продукції. А значить –
можливість не виживати, а розвиватися. Насамперед реконструювали під склади 6 споруд, які не використовувалися з радянських часів. Це дало можливість якісно зберігати понад 12 тисяч тонн продукції, не квапитися з її реалізацією за безцінь.
Щороку колгосп купував нову сільгосптехніку. Тепер на полях працюють не лише «Ниви» та «Білоруси», а і високопродуктивні комбайни з різноманітними жниварками, трактори з плугами, боронами, сівалками для зернових і просапних культур. Є сучасні навантажувачі зерна, самохідний обприскувач і чимало інших механізмів. А всього на модернізацію машинно-тракторного парку та сільськогосподарського реманенту за 5 років витрачено 7 мільйонів рублів.
Сумлінна праця та грамотні інвестиції в розвиток колгоспу сприяли його міцному фінансово-економічному станови-
щу. Впродовж п’ятирічного періоду господарство своєчасно розраховувалося зі всіма податками й не допускало затримок у виплаті зарплати. Вона, до речі, збільшилася вдвічі, причому в доларовому еквіваленті, досягнувши 2 218 умовних грошових одиниць. Це – середній річний показник. А є в колгоспі й передовики, які заробляють 500 доларів за місяць.
Підбиваючи підсумки нинішнього сільгоспсезону, М. Пеньковський детально проаналізував результати кожної галузі.
Рослинництво
Урожайність пшениці перевищила 48 центнерів із гектара – це третій показник за всю історію господарства. Соняшнику зібрано понад 27 ц/га. Кукурудза після 20% потрави посівів дикими кабанами дала по 50 ц/га. З урожайності цих культур колгосп «Путь Леніна» посідає друге місце в районі.
Велику частину валового збору пшениці – 5 000 тонн – уже продали. Причому за ціною, яка ледве покриває витрати на вирощування культури. «Пшениця вигідна, якщо збирати не менше як 60 центнерів із гектара. На отримання такої врожайності нам треба налаштовуватися», – зазначив М. Пеньковський. І пояснив, які бачить резерви для підвищення віддачі не лише хлібних нив, а кожного гектара ріллі.
Насамперед, це найретельніша робота з підвищення родючості ґрунтів. Тут потрібен комплексний підхід: не лише грамотне використання добрив, а і рішуча боротьба з бур’янами. Найзлісніший на колгоспних землях – осот. Голова колгоспу з цифрами в руках довів, що на засмічених полях урожайність культур була значно нижчою. І тому осоту оголошено війну. Торік від бур’яну очистили тисячу гектарів. Зараз придбали гербіцид для обробки ще однієї тисячі.
Ще один шлях збільшення валового виробництва – впровадження високопродуктивних сортів. Їх вивченням і випробуванням постійно займається агрономічна служба господарства. На селекційних ділянках тестують не лише найсучасніші сорти, а і нові для господарства культури. Рентабельні вводять до сівозміни. Восени, внаслідок засіву рапсу, на 300 гектарів збільшили озимий клин. Навесні планують посіяти по 100 гектарів нуту і сочевиці. Врахували не лише споживчий попит, а і хорошу ціну. «Хочемо ввести в структуру посівних площ якнайбільше бобових культур. Вони насичують ґрунт азотом і є гарними попередниками для всіх інших культур», – пояснив голова.
Овочівництво
У цій трудомісткій галузі практично круглий рік зайнято близько 60 колгоспників. Ще взимку вони починають працювати в теплицях. Потім висаджують розсаду у відкритий ґрунт, доглядають різноманітні овочі, кавуни та дині, що займають понад 40 гектарів. Під час збирання урожаю члени бригади працюють у полі від зорі до зорі.
Віддача від їхньої праці велика. За сезон колгосп реалізував плодоовочеву продукцію на суму, що перевищує мільйон рублів. При цьому ціни були цілком демократичними. Солодкий перець коштував 3 рублі. Помідори спочатку продавали по 2,5 рубля, потім знизили ціну в півтора раза. Кілограм баштанних культур у середньому вийшов по рублю.
Значну частину зібраних томатів – близько 250 тонн – здали на перероблення. І співпраця з Кам’янським консервним заводом триватиме. Підприємство планує не тільки збільшити закупівлю помідорів до 300 тонн, а і співпрацювати з колгоспом «Путь Леніна» з виробництва зеленого горошку. Адже саме хрустовчани отримують найвищу в районі врожайність цієї культури.
«Кожен гектар нашого невеличкого городу приніс цього року господарству по 2 000 доларів. Це більше, ніж будь-яка інша продукція. Фахівці вважають: якщо гектар дає тисячу доларів – це дуже добре. А тут – удвічі! – підкреслив значущість галузі М. Пеньковський. – Тому ми плануємо розширити овочевий клин до 100 гектарів».
Тваринництво
Пальців однієї руки вистачить, щоб перерахувати господарства Кам’янщини, які далі розвивають цю галузь. Низькі закупівельні ціни на м’ясо-молочну продукцію призвели до її нерентабельності. А в колгоспі «Путь Леніна» зберегли комплекс із вирощування великої рогатої худоби, вівцеферму та свиноферму. У галузі працюють
60 осіб. І кількість робочих місць може збільшитися. У планах – відродження молочнотоварної ферми. Процес витратний – адже потрібні кошти на реконструкцію будівлі, на придбання нетелей. Самому колгоспу не впоратися, але керівництво сподівається залучити до фінансування проекту інвесторів.
Михайло Семенович, сам тваринник за фахом, прагне так організувати роботу ферм, щоб і вони робили внесок у розвиток господарства. І навіть проблему розрахунків за м’ясну продукцію голові колгоспу вдалося вирішити. Вже декілька років діє договір між колгоспом, Бендерським м’ясокомбінатом і ТОВ «Шериф», завдяки чому господарство повністю забезпечене пально-мастильними матеріалами. У нинішньому сільгоспсезоні реалізовано понад 100 голів великої рогатої худоби, 300 свиней і стільки ж ягнят. Завжди є у продажу бринза. А ось овечі шерсть і смушки – непотрібні.
А ще в колгоспі є пасіка. І хоча першочерговим її завданням вважається забезпечення запилення культур, дві тонни меду з рахунків скидати не варто.
Про майбутнє
На сьогодні на колгоспному рахунку – 4,5 мільйона рублів. Це після придбання запасних частин для ремонту техніки, насіння, добрив, засобів захисту рослин і всього іншого, необхідного для ритмічної роботи в новому сільськогосподарському сезоні. На складах є продукція, попередньо оцінена в 11 млн рублів. Цього достатньо для організації нормального виробничого процесу 2018 року. А ще – для заохочення колгоспників за ударну працю. За підсумками року кожен член колективного господарства отримує додаткову оплату. Вона безпосередньо залежить від прибутку, і з 2016-го становить ще по рублю на зароблений рубель.
Підсумки вражають. І тому на загальних зборах навіть мова не заходить про зміну форми господарювання. Колгоспники, які почуваються справжніми господарями землі, більше зацікавлені плануванням структури посівних площ, розробкою умов оплати праці, обговоренням колективного договору. І одностайно довіряють М. Пеньковському знову очолити господарство і вести його до нових досягнень. Від добра добра не шукають.
Тетяна ГРИЦЮК.