У житті кожної людини є та сама жінка, яку люблять, обожнюють і на неї ж рівняються. Ця жінка – мати, яка подарувала життя, виховала та відкрила своїй дитині весь світ. Мати, як ґудзик – на ній все в родині тримається: і побут, і успіхи домочадців.
Кожна дівчинка, дівчина та жінка гідна найкращих слів і дифірамбів, про кожну можна скласти дивну історію. Сьогодні ми розкажемо про берегиню домашнього вогнища в сім’ї Боагій.
Олена Володимирівна бачить своє справжнє жіноче покликання в сімейному житті. Великим прикладом для неї були батьківські стосунки, засновані на глибокому взаємному почутті, коханні та взаємній повазі. Олена походить із багатодітної сім’ї, у неї є сестра і брат. З малих років дівчинка любила піклуватися спочатку ляльками, а потім уже й молодшим братом.
«Я завжди любила і люблю дітей, з дитинства няньчилася з усіма дітьми родичів, і з молодшим братом. Чоловік мій не проти великої родини, тому на сьогодні ми виховуємо чотирьох діточок. Таке рішення ми прийняли разом», – розповіла про своє життя Олена.
Багато людей часом дуже дивуються, коли дізнаються, що сімейна пара має двоє або троє дітей. Однак, ще більшої поваги заслуговують люди, які наважуються взяти дитя з іншої сім’ї. Кілька років тому родина Боагій зробила такий відповідальний і свідомий вибір – прийняли дівчинку у своє сімейне коло.
Мама Олена так згадує про це: «Був період, коли ми доглядали за дівчинкою нашої родички, поки в її сім’ї були труднощі. Потрібна була допомога, адже у них помер батько. Ми хотіли допомогти близьким, і це стало нашим мотивом».
Щодо секрету виховання дітей і створення згуртованої дружньої родини Олена скромно відповідає, що особливого секрету немає, є тільки власний приклад і велика любов до всіх членів сім’ї.
Особливо цінують у цій родині старших батьків – дідусів і бабусь. «Ми дуже любимо наших батьків і з радістю відвідуємо їх і в будні дні, й у святкові. Відчуваємо всім серцем, як вони на нас чекають. Тому поїздки до них стали для нас родинною традицією. Мої батьки також відвідували своїх маленьких онуків, частенько приходили свого часу в наш дім. Отже, можна вважати, що ми перейняли цей звичай у старшого покоління», – поділилася сімейними традиціями Олена.
Щодо власного побуту мати сімейства Боагій зазначає, що не бачить нічого складного в підтримці постійного порядку в домі. Олена каже, що завжди має вільний час і на свої захоплення: «Діти мені допомагають у міру своїх можливостей, оскільки вони відвідують ще й школу мистецтв. Сама я люблю в’язати та вишивати. Люблю щось почитати, але це більше взимку, поки немає роботи в городі».
Відчувати себе жінкою Олені допомагають почуття чоловіка, його увага, чуйне, турботливе і завжди тепле ставлення, а також любов дітей. До свята 8 Березня вони обов’язково готують для матусі вітальні листівки та малюнки, чоловік дарує квіти. І не тільки у святкові дні: порадувати рідненьку матусю їм хочеться й упродовж усього року. У родині є такий звичай, що для подарунка чи вираження щирих почуттів не потрібен жоден привід, а тільки любов, вдячність та бажання зробити щось приємне.
Люди кажуть, що такий підхід балує дітей, але Олена вважає інакше: «Якщо з дитиною постійно спілкуватися та все пояснювати, то вона дуже добре все розуміє. Звичайно, і не без того, щоб побалувати. Розумієте, на все свій час: поки маленький, можна й побалувати, бо коли підростуть – не буде кому».
Сьогодні діти Олени дуже просять у батьків ще одну сестричку, а от про те, якими будуть колись їхні власні сім’ї, вони ще не замислюються. «Рано ще, тому ми й не запитували їх про те, яким вони бачать своє доросле життя», – пояснила жінка.
Наприкінці приємного спілкування Олена Боагій передала всім нашим читачам, особливо прекрасним придністровським жінкам,
теплі слова привітання з міжнародним святковим днем: «Вітаю всіх чарівних жінок з весняним святом та бажаю всім міцного здоров’я, любові та багато щастя».
Жінки… Милі, добрі, строгі, владні, ніжні, горді, скромні, пристрасні – усі вони такі прекрасні! У фільмі «Солярис» є сцена, що розкриває всю багатогранність жіночої душі. Коли герой залишає в лабораторії тиху темнооку дівчину, закриває броньовані двері, й через кілька секунд сталева перегородка починає вигинатися, тому що зсередини в неї б’ється дика шалена сила.
Така ж сила є у матері, яка завжди рятує своє дитя, скільки б йому не було років. З давніх часів поети оспівують непереборну душу жінки-матері, що ціною свого життя захищає свою сім’ю. Мати завжди чекає свою дитину додому, вірить у неї навіть тоді, коли весь світ буде проти.
У сучасному суспільстві Міжнародний жіночий день – це свято весни й уваги до жінки, коли представники сильної половини людства можуть ще раз порадувати своїх коханих і рідних жінок подарунками та огорнути турботою. Щорічно напередодні свята діти в дитячих садках і школах виготовляють яскраві листівки для своїх мам і бабусь, а всі прилавки встелені квітами.
Редакція газети приєднується до привітання нашої героїні та бажає всім нашим читачкам миру, добра та сімейного затишку.
Дарина КУЛАКОВА.
Фото автора.