У будь-якому населеному пункті, будь то місто-мільйонник або невелике селище, є вулиці, названі на чиюсь честь. Та чи завжди ми знаємо, ким була та людина, на честь якої названа вулиця? Їх називають на честь поетів, художників, науковців… Однак є й особливі, які гордо несуть ім’я сміливих, відважних людей, відданих своїй Батьківщині. Вулиці з іменами героїв…
У музеях Слободзейського музейного об’єднання (СМО) нещодавно розпочали роботу над створенням презентацій у рамках єдиного проекту «Їхніми іменами названі вулиці». Багато вулиць увічнюють імена борців за свободу – героїв революції, війни та праці, вчених, захисників Батьківщини.
З-поміж них незабутні імена полум’яних революціонерів, учасників встановлення Радянської влади в нашому краї – Павла Ткаченка, братів Андрія та Никифора Поярків, Миколи Синька, Петра Ніколаєва, Івана Богуна-Добровольського.
Вулиці населених пунктів Слободзейщини нагадують нам про Антона Чичика, Андрія Романенка, Ольгу Мазур, Миколу Соколова, які загинули в період Великої Вітчизняної війни. Деякі жителі району ще добре пам’ятають мирні, трудові подвиги земляків – генерала Ісака Толоченка, Василя Денисюка, Івана Арнаута, Федора Олейникова, Василя Кулябіна, Миколи Чечуя, Олени Чайковської, які брали участь у відбудові народного господарства після Великої Вітчизняної війни.
Гордість і слава землі Слободзейської – Яким Гросул – учений, перший Президент Академії наук МРСР. Нащадкам героїв революцій також довелося зі зброєю в руках захищати кордони та відстоювати інтереси Вітчизни – полягли по світах воїни-інтернаціоналісти В’ячеслав Абрамович, Володимир Возіян. Загинули смертю хоробрих Олександр Гусар, Микола Остапенко, Анатолій Макаліч – захисники молодої ПМР.
Одні з них народилися і жили тут, інші боролися за щастя придністровського народу, треті були пов’язані з нашим районом тими чи іншими життєвими нитками. У презентаціях планується розповісти про цих людей, про їхні славні справи та подвиги, про те, чим дорогі вони нашим землякам. Презентації будуватимуться на фондових матеріалах музеїв об’єднання.
Проект «Їхніми іменами названі вулиці» відкриває презентація «Імена земляків на карті міста», підготовлена Слободзейським історичним музеєм, яка розповідає про братів Никифора та Андрія Поярків, полум’яних революціонерів. Старший брат – Никифор – дитинство і юність провів у Слободзеї. Разом із сім’єю переїхав до Одеси, де з 1885-го до 1890 року працював вантажником, а потім – на будівництві Китайсько-Східної залізниці.
Однак за іншою версією, на Китайсько-Східну залізницю Н. Поярко потрапив у 1905 році, коли був призваний в один зі Східно-Сибірських стрілецьких полків і воював у Маньчжурії. Потім дезертирував із фронту і переховувався на півдні Росії, згодом вступив в одну з соціал-демократичних бойових організацій. У 1904 році переїхав до Сочі, того ж року вступив у Російську соціал-демократичну робітничу партію. У Сочі він заробляв собі на життя, працюючи столяром. У 1905 році став керівником міської легальної робітничої організації «Союз об’єднаної праці», вів революційну пропаганду серед селян і міських робітників. У грудні 1905 року Н. Поярко був одним із головних організаторів збройного повстання в Сочі, за участь у якому був засланий у Сибір.
Після Лютневої революції 1917 року він повернувся із заслання, став членом виконкому Ради робітничих і солдатських депутатів, а потім – призначений комісаром Сочинської Червоної гвардії. У 1918 році Никифор очолив «Надзвичайний штаб оборони Чорноморського узбережжя». Брав активну участь у встановленні Радянської влади в Абхазії. У 1921-1922 роках Н. Поярко був головою Сочинського виконкому робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Помер 4 березня 1922 року в Сочі.
Революційна діяльність його молодшого брата Андрія була пов’язана з містом Туапсе. Він був членом Військово-революційного комітету. В 1920 році одним з перших увійшов до складу членів Кубанського Чорноморського комітету тимчасового парткому міста Туапсе. Решту свого життя Андрій провів у Слободзеї, де помер 2 серпня 1921 року. Слободзейці пам’ятають своїх земляків.
Презентацію в рамках проекту «Їхніми іменами названі вулиці» можна переглянути за посиланням: http://surl.li/neip группа СМО в ОК.
Канал YouTube «Слободзейский музей» http://surl.li/neig
Минає час, у Слободзейському районі будуються нові об’єкти, нові вулиці дістають імена. Наші земляки-герої – в нашому сьогоднішньому дні. Вони – частка нас самих, наша пам’ять. І тому про них треба знати.
Володимир ДАНИЛОВ.
На фото Андрій та Никифор Поярко.