Найбільша морська катастрофа в історії людства сталася в Балтійському морі 76 років тому. 30 січня 1945 року радянський підводний човен «С-13» торпедував поблизу Данцига німецький пасажирський лайнер «Вільгельм Ґустлофф», на борту якого перебували німецькі підводники, жінки з допоміжних сил гітлерівських ВМС і біженці. Через годину він затонув, кількість жертв за різними оцінками варіюється від 5 до 10 тисяч. Для порівняння – у трагедії «Титаніка» загинули 1 496 осіб.
Це був найбільший у світі пасажирський лайнер, і вважався він плавучим символом націонал-соціалізму. Його довжина становила 208,5 метра, ширина –24 метри. У 463 каютах могли розміститися 1 463 пасажири. У їхньому розпорядженні були два ресторани, театр, спортзал, басейн, музичний салон і п’ять прогулянкових палуб. «Вільгельм Ґустлофф» був флагманом великого флоту, створеного для організації «Сила через радість» (KdF), якою нацисти замінили профспілки. Судну присвоїли ім’я нацистського активіста Ґустлоффа, вбитого в 1936 році у Швейцарії єврейським студентом Давидом Франкфуртером.
З початком Другої світової війни лайнер використовувався як госпіталь у місті Гдині, яке Гітлер незадовго до його взяття Червоною Армією перейменував у Готенгафен.
Наприкінці січня 1945 року радянські війська вступили в межі Східної Пруссії. Майже відразу тут почалася німецька операція з евакуації військ і цивільного населення в західні області Рейху морським шляхом під назвою «Ганнібал».
Саме у Гдиню з наближенням Червоної Армії кинулися тисячі охоплених панікою людей, заляканих нацистською пропагандою про російські «звірства». І хоча цивільні особи становили більшість із тих, хто перебував на борту, це було добре озброєне судно, яке виконувало військове завдання. Важливо розуміти, що лайнер фактично був військовою казармою, серед його пасажирів опинилося близько тисячі німецьких бойових підводників і випускників військово-морської школи.
Опівдні 30 січня четвірка катерів вивела величезний «Ґустлофф» за межі пірсу Гдині у відкрите море. Щоправда, за отриманою капітаном інформацією зі штабу військово-морських сил Німеччини, що оперували в цій частині акваторії, три підводні човни Радянського Союзу перебували «під контролем» і великої загрози для «Ґустлоффа» не становили. Та, як потім з’ясувалося, була ще четверта субмарина, про існування якої німці не підозрювали. Це «С-13», який щойно прибув із Фінської затоки. Приблизно о 19:30, коли підводний човен сплив, його капітан Олександр Маринеско побачив удалині силует великого судна, позначеного кількома сигнальними вогнями, яке супроводжував військовий корабель. Це були «Ґустлофф» і торпедний катер «Леве». Вогні незабаром згасли, але для досвідченого моряка цього було достатньо. Важко сумніватися в тому, що капітан і його команда зустріли великий військовий транспорт, який мали потопити за невблаганного закону війни. Тим більше, що ще в листопаді указом самого Гітлера Балтика була оголошена операційної зоною флоту, і «…все, що з’явиться на поверхні чи під водою, має знищуватися». Маринеско віддав команду готуватися до бою. На чотирьох підготовлених до удару торпедах «С-13» були зроблені написи: «За Батьківщину», «За радянський народ», «За Ленінград» і «За Сталіна». Три з них, запущені з дистанції 700 метрів, вразили «Ґустлофф». Сталося це о 21:15.
Німецьким військовим кораблям удалося врятувати понад тисячу осіб. Решта загинула у сталевому череві гігантського судна або у крижаній воді Балтійського моря. Німецький торпедоносець, який супроводжував корабель, скинув три глибинні бомби, намагаючись знищити «С-13». Бомби розірвалися близько, але шкоди субмарині не завдали. Через кілька днів човен «С-13» потопив ще один німецький військовий корабель – «Генерал фон Штойбен». Дві перемоги такого масштабу за тиждень з гаком – подібного історія морських війн ще не знала. Втім, як і історія корабельних аварій – стількох людських жертв.
За потоплення «Ґустлоффа» Олександру Маринеску надали звання Героя Радянського Союзу посмертно. Але лише в 1990 році. Причиною такої тривалої затримки був важкий характер капітана «С-13».
Олександр ЗАЙЧУК.
Фото з вiдкритих джерел.