Усе прогресивне людство відзначає цього тижня Шевченківські дні – водночас радісні та сумні, оскільки так уже склалося в його житті, що 9 березня він народився, а 10 березня (через 47 років помер). Ми теж поведемо розмову про Великого Кобзаря, і пропонуємо вам, шановні читачі, переконатися ще раз у тому, що Шевченко – це велетень, філософ, сіяч розумного, доброго, вічного.
Вважаємо щасливими тих людей, які мають можливість ознайомитися з його творами в оригінальному виконанні, тобто українською мовою. Писав він багато і російською, вважаючи за необхідне дати можливість росіянам здобути правдиві знання про український народ, його звичаї та культуру. Упевнені, що твори Шевченка роблять людей кращими, ласкавішими, доброзичливішими, бо вони вічно будитимуть у їхніх серцях благородні почуття. І зовсім не дивно, що твори Кобзаря перекладені всіма слов’янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською, французькою, японською, в’єтнамською та багатьма іншими.
Народ своє ставлення до поета висловив також у прислів’ях, наприклад: «Шевченкові думки переживуть віки»; «Хто з Шевченком знається, той розуму набирається»; «Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став».
Ми маємо велику надію, що запропоновані матеріали сьогодні й надалі стануть у пригоді учням, студентам, учителям – усім, хто цікавиться спадщиною Великого Кобзаря.
Кожний українець усвідомлює, хто для нашого народу був, є і буде Тарас Григорович Шевченко і за що з такими великими почестями ми вшановуємо його пам’ять. «Він – поет усього людства, – так сказала про нього відома англійська політична діячка Полін Бентлі. – Постать Тараса Шевченка виходить за межі однієї країни. Його заклик до братерства й любові, до правди й справедливості, а над усе – до волі, має всесвітнє значення». Підтвердженням цьому є той факт, що твори Кобзаря видавалися за кордоном понад 300 разів і перекладалися на 147 мов світу. Не може не дивувати той факт, що немає й такого аналога у світовій літературі: на 240 поезій Шевченка, які увійшли в його збірку «Кобзар», композиторами складено понад 500 музичних творів.
Є навіть мала планета під назвою «Кобзар» – її відкрив 20 грудня 1976 року український астроном Микола Чорних.
Відомий і такий факт, що один із 300 кратерів Меркурія назвали ім’ям Тараса Шевченка. Діаметр кратера становить 137 км.
Український майстер Микола Сядристий створив найменшу у світі книгу «Кобзар», розмір якої трохи більший, ніж половина квадратного міліметра. Сторінки її настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреної волосинки. Книга переплетена павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюсток безсмертника.
Унікальною є особистість митця в культурному державному просторі України. Тарас Шевченко – єдиний з історичних діячів українського народу, вшанований щорічними урочистостями з увічнення пам’яті на найвищому рівні. Про визнання провідного місця Тараса Григоровича Шевченка в українській культурі, високої оцінки його заслуг перед Україною свідчить і те, що його ім’ям названо Національну премію України в галузі культури, літератури й мистецтва – найвищу творчу відзнаку в державі. Шевченківська премія увінчує найвидатніші твори літератури та мистецтва. Визнанням великих заслуг Тараса Шевченка перед Україною є щорічне відзначення роковин народження і смерті поета (9 –10 березня).
Однією з найбільш популярних та особливих форм ушанування пам’яті Великого Кобзаря є спорудження пам’ятників та встановлення пам’ятних знаків. На сьогодні налічується приблизно 1 384 пам’ятники Тарасові Шевченку у світі: 1 256 в Україні та 128 за кордоном – у 35 державах. Це, мабуть, найбільша кількість монументів, установлених одній особі. Пам’ятники йому відкриті в Петербурзі, Москві, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі, Тулузі, Буенос-Айресі, Палермо, Братиславі, Варшаві, Ашгабаті – власне, навряд чи є у людства ще такий поет, якому було б зведено стільки пам’ятників за межами батьківщини. За кількістю скульптур, встановлених у світі, Т. Г. Шевченко поступається лише Вільяму Шекспіру.
Як це не дивно, але перший пам’ятник Кобзареві було відкрито не в Україні, а в Казахстані (тоді він територіально належав до Російської імперії), на півострові Мангишлак, де поет перебував на засланні. Ця подія відбулася з нагоди 20-річчя від дня смерті художника в 1881 році. 1920 року пам’ятник було зруйновано, а через сім років знову відновлено. Виготовлений він із бронзи, заввишки 5,6 метра.
Понад 300 сходинок ведуть на Тарасову гору в Каневі. Ними пройшли понад 11 млн людей зі 150 країн світу (звичайно, це приблизні підрахунки). Це не просто пам’ятник, це могила Тараса Шевченка. Спочатку вона мала вигляд кургану, насипаного місцевими жителями та селянами з сусідніх сіл. Її обдернували й поставили дубовий хрест, який простояв до осені 1882 року. Упродовж 1867-1868 років проводилися роботи з упорядкування могили, яка набула вигляду двоярусної й обкладеної камінням. Пізніше замість дерев’яного хреста встановили чавунний пам’ятник-хрест (висота його понад шість метрів, а вага понад 250 пудів). На Чернечій горі з 1939 року височіє бронзовий пам’ятник роботи скульптора Матвія Манізера. Цікавим є такий факт: коли споруджували пам’ятник Кобзареві й визначали точне місце його поховання, то розрили могилу, а відкривши труну, побачили, що Шевченко лежав, як живий (після 78 років поховання).
У місті Ковель (Волинська область) 2005 року встановлений найвищий у світі пам’ятник Тарасові Шевченку. Висота його понад 7 метрів, вага – близько 20 тонн. Автор монумента – київський скульптор Володимир Шолудько. Є й найвище місце на Землі, де встановлений монумент поетові – це пік Шевченка в Кабардино-Балкарії – 4 200 м над рівнем моря.
Унікальний внесок у вшанування пам’яті Тараса Шевченка зробила українська діаспора США. 1964 року у Вашингтоні з нагоди 150-річчя від дня народження йому було споруджено пам’ятник. Він височіє і досі неподалік від Білого дому. Бронзова статуя нагадує про поета й про рідну Україну.
За приблизними підрахунками, в день відкриття скульптури до американської столиці з’їхалося близько 100 тисяч українців з усього світу. Вулицями Вашингтону пройшов український парад за участю 36 тисяч осіб. У травні 1965-го в підніжжя пам’ятника була вмурована велика урна з нержавіючої сталі. У ній – земля, яку привезли з Шевченкової могили, з Канева. Відтоді всі найважливіші події українська громада США відзначає біля цього пам’ятника. Утілили образ Кобзаря скульптор Леонід Молодожанин (Лео Мол) та архітектор Радослав Жук.
Майже на всіх континентах світу, окрім Африки, є пам’ятники нашому поету. Це наша гордість, наша слава й наша надія на краще майбутнє, яке він нам заповідав. Ми всі повинні жити за його заповітами, з його віршів учитися жити й боротися, щоб зуміти протистояти злу. Його ідеї – це міст до майбутнього, яке по праву має належати нашим дітям і онукам.
Живи, поете, в бронзі і граніті,
Живи, поете, в пам’яті людській.
Олена ДВОРСЬКА.
Фото з вiдкритих джерел.