Селянський син, майор у запасі, Михайло Олексійович Курлат пишається своїми працьовитими й чесними батьками Олексієм Максимовичем і Марією Логіновною, а також дідами – ветеранами Великої Вітчизняної війни Максимом Леонтійовичем Курлатом і Логіном Фоковичем Гуньком.
Так сталося, що доля приготувала Михайлу Олексійовичу стезю кадрового військового. Малим хлопчиком він і гадки не мав про щось подібне. Уже бачив себе за кермом автомобіля місцевого радгоспу «Дністер». Як батько і дід, мав намір присвятити свої сили шоферській професії. По закінченні школи та Карагашського СПТУ почав працювати трактористом у місцевому господарстві. У цей час «вразила» його в саме серце дівчина Валентина. Слова і мотив популярної тоді молдавської пісні «Валентина» «Уна есте я», «луміноасе стеа», – були співзвучні з його душевними поривами, в яких слова «єдина», «зірка» хвилювали романтичного юнака. Весілля стало вінцем його бажань. Незабаром йому довелося співати не менш відомі рядки: «А для тебе, рідна, є пошта польова», – і служити в Південній групі радянських військ в Угорщині.
Уже як батько сімейства (у подружжя в 1979 році народилася дочка Марія), молодший сержант Михайло Курлат, заступник командира комендантського взводу мотострілецького полку став зразком працьовитості, старанності й відповідальності. Командування запропонувало йому продовжити службу надтерміново і направило на курси прапорщиків Ленінградського військового округу. Після навчання прапорщик Курлат був призначений начальником продскладу, отримав квартиру, і сім’я возз’єдналася. Валентина Костянтинівна з дочкою Марією створили затишок і комфорт на новому для них місці проживання. Саме в Секешфехерварі, де був важко поранений в 1944 році дід Михайла Олексійовича Л. Гунько, в 1982 році у подружжя народився син, якого назвали Максимом. Нині він у званні капітана служить у Російській армії.
З середини 90-х років М. О. Курлата перевели в Тирасполь, де він обіймав посаду начальника складу пально-мастильних матеріалів 14-ї Російської армії. По закінченні факультету організації та управління транспортом Кишинівського університету Михайло дістав спеціальність інженера-механіка і був призначений командиром спочатку взводу матеріального забезпечення, а потім – взводу з ремонту автотехніки Оперативної групи російських військ (ОГРВ) у ПМР. З 1998 року він служив на різних посадах у Москві, в тому числі старшим ад’ютантом начальника головного управління з виховної роботи Збройних сил Російської Федерації та помічником радника міністра оборони РФ. У 2003 році Михайло Олексійович пройшов перепідготовку в Московській академії державного і муніципального управління при Президентові РФ. Він став активним учасником розробки та реалізації російського національного проекту «Освіта» для початкової професійної освіти військовослужбовців, що проходять військову службу за призовом, і забезпечення доступності вищої освіти для осіб, які відслужили не менш ніж три роки за контрактом. Опікувався наш земляк і питаннями ветеранів Великої Вітчизняної війни та локальних збройних конфліктів.
У 2009 році М. О. Курлат у віці 48 років у званні майора звільнився в запас. Працював інженером у різних московських організаціях. Однак ні впорядкована московська квартира, ні інші життєві блага не могли змінити його рішення повернутися на батьківщину – його мучила ностальгія за рідним краєм. «Батьківщина – це все», – твердження відомого російського генерала цілком збігається з думкою нашого земляка-офіцера. Добре, що в Карагаші свого часу він збудував невеликий, але затишний будинок. Тепер він тут разом із дружиною Валентиною Костянтинівною дбайливо веде присадибне господарство. Квітами, овочами, ягодами займається дружна сім’я. Михайло Олексійович працює начальником відділу транспортного забезпечення Слідчого комітету республіки. Не так давно селяни обрали його головою Ради ветеранів війни, праці та Збройних сил села Карагаш. Багатий життєвий досвід дозволяє йому ефективно розв’язувати завдання Ради, діяти на благо селян. До посадових і громадських робіт додалися думи про п’ятьох онуків: їхні успіхи радують, невдачі засмучують. Однак мудра людина, професійний військовий, захисник Вітчизни твердо вірить, що внукам і наступним поколінням його сімейства уготоване прекрасне майбутнє, а Придністров’ю – процвітання, заради якого він живе і працює.
Олег ГАВРИЛЕНКО.
Фото з вiдкритих джерел.