На початку грудня народний хор «Світозари» клубу «Ветеран» міста Дністровська відзначив свій перший ювілей – 10-річчя створення колективу.
Це стало важливою подією для всього міста енергетиків, бо за минуле десятиліття хор здобув широке визнання серед дністровчан. Мало того, колектив знайшов собі друзів і полюбився в багатьох містах і селах Придністров’я, куди виїжджав з концертами. Та особлива духовна спорідненість об’єднує «Світозари» з ансамблем української народної пісні «Хуторянка» із села Ближній Хутір. Цей колектив став найдорожчим гостем на ювілеї хору. «Хуторянка» постаралася на славу, підготувавши для Дністровська прекрасну творчу програму, складену з українських народних пісень.
Історично склалося так, що наймолодше місто Придністров’я, як і електростанція, було побудоване вихідцями з Росії. Тут склався свій культурний шар, орієнтований на російський етнос. Однак люди, які обрали придністровський край своєю новою батьківщиною, не могли не полюбити культуру та звичаї тутешнього народу. Тому українські народні пісні, які цього вечора лунали зі сцени Палацу культури «Енергетик», буквально тонули у шквалі оплесків і вигуків «Браво!».
Цей чудовий ансамбль існує вже 31 рік, змінилося кілька керівників, і кожен із них залишив свій незабутній слід, чим забезпечив колективу довге і плідне життя. Нині керує «Хуторянкою» відмінний працівник культури ПМР, професіонал найвищої проби Валентина Шиянова. Багато в чому завдяки її енергії й натхненню, а також активній участі Василя Робульця, керівника хору «Світозари», тільки цього року відбулися чотири спільні заходи. Ось і цього разу, не встигнувши попрощатися, вони вже почали планувати нову зустріч.
А початок цій дружбі поклала Ірина Паскар (Янко) (навчалася в 70-х роках у Дністровському енерготехнікумі, де директором студентського клубу працював Василь Трохимович Робулець). Упродовж усіх цих років вони не втрачали зв’язок. І, ставши учасницею вокального ансамблю «Хуторянка», Ірина постаралася з’єднати два колективи.
З усього видно: дружба хору й ансамблю ще довго не згасатиме, адже її живить невичерпна любов до превеликого творіння людських почуттів – пісні.
Лариса СТОЙЛОВА.