Помилувавшись пейзажем біля так званого «Острова кохання», розташованого на Дністрі між селами Бичок і Красногірка, кореспонденти попрямували в селянсько-фермерське господарство (СФГ) Олександра Саранчі. Олександр Миколайович та його дружина Олена Опанасівна об’єднали наділи ще кількох власників і обробляють разом 180 га землі. Побачене свідчило про нові підходи до обробітку просапних та овочевих культур, про планомірне підвищення родючості ґрунту.
Високого рівня професіоналам (саме так можна назвати подружжя, що закінчили агрономічний факультет Одеського сільськогосподарського інституту) був завжди властивий пошук нових, більш ефективних рішень у виробництві шляхом експериментів (найчастіше проб і помилок), і наполегливий рух до мети. «Негативні зміни, що відбуваються в природі, – сказав під час зустрічі з представниками ЗМІ О. Саранча, – пов’язані з нерозумним впливом на неї людини.
Аномальні посухи, повені, пилові бурі та зливи, що знищують верхній родючий шар землі, стали справжнім лихом. Деградація ґрунтів може перетворити наш край на пустелю. Ще студентом, у 1983 році я зацікавився нульовою технологією обробітку ґрунту. Нині актуальність цього способу через кліматичні та ґрунтові зміни зросла. Крім того, піднесення рівня конкуренції на ринках вимагає вирощування якісної продукції за найменших витрат на її виробництво.
Учені підрахували, що така технологія сприяє скороченню витрат на оплату праці в 1,6 рази, на паливно-мастильні матеріали – у 2,2 рази, на обладнання – в 1,5 рази. У цілому виробничі витрати скорочуються на 12 %, а це важливо для кожного підприємця. Нульова технологія вимагає інших підходів до землеробства, ніж класична, зокрема, потрібні дещо інші сівалки, здатні пробити товщу стерні. Закордонні фірми виробляють подібні агрегати, але при наших прибутках купити навіть вживану сівалку, означає залізти в борги. От і довелося мені зайнятися раціоналізаторством».
Ідея створити потрібну сівалку своїми руками з’явилася в Олександра Миколайовича не так давно. Працює в його господарстві розумний і майстровий фахівець Олександр Мараренко, який закінчив радгосп-технікум ім. Фрунзе. Удвох вони взялися за створення агрегату. «Закордонні аналоги наших сівалок для овочевих і просапних культур зроблені людськими руками. У мене теж є руки, голова, що ми гірші за інших?!
Що стосується сівалок, принцип у них один: колесо, сіялка і робочі органи. Створюючи наш ексклюзивний варіант, ми використовували від сівалки радянських часів тільки раму і бункер. Робочі частини купували в Одесі. Решту зробили самі або знайшли в брухті. Частину конструктивних інновацій запозичили в Інтернеті, багато придумали самі», – похвалився фермер.
На зрошуваному масиві Олександр Миколайович розповів нам історію поля, де зростав прекрасний ячмінь: «Минулого року на цьому лані 9 травня зробили останній укіс люцерни. Сіно висушили й затюкували. 17 травня прямо по стерні нашою сівалкою посіяли кукурудзу. Обробили малою дозою гліфосату, щоб придушити зростання люцерни, а потім, оскільки вона продовжувала розвиватися, ще й гербіцидом. У листопаді зібрали по 118 центнерів кукурудзи з гектара.
Після 25 листопада знову без обробки ґрунтів посіяли міжряддями ячмінь. Наша сівалка гідно пройшла всі випробування. Ячмінь дворучка навесні двічі підмерзав, але відновився. Полили його тричі, підживили мінеральними добривами по 180 кг/ га. На цьому полі ячмінь дав по 73 ц/га.
Плануємо відразу посіяти кукурудзу коротких термінів дозрівання. Вже закупили ранній гібрид кукурудзи Порумбень, який використовується для повторних і пізніх посівів». Таким способом, Олександр Саранча економить час (отримуючи за один рік те, на що для звичайної технології потрібно два), ресурси й (не виснажуючи ґрунт) розвиває своє виробництво.
Не менший інтерес викликала у зацікавлених осіб цибуля, посіяна тією ж сівалкою по стерні після кукурудзи. Не все тут удалося експериментатору так, як він задумував, але перспективи на врожай непогані. На цьому полі п’ятий рік працюють за нульовою технологією. Земля накопичила органіку, структурувалася, пронизана хробаками, які є показниками родючості ґрунту. «Мета впровадженої нами системи землеробства – не максимальні урожаї, а збереження родючості землі, яка повинна служити й нашим нащадкам», – зауважив новатор.
Під час пилових бур лютого-березня, коли на трасі Тирасполь – Григоріополь місцями видимість для автомобілістів була нульовою, на полях Олександра Саранчі не було вітрової ерозії ґрунту: післяжнивні залишки вберегли його гумусовий шар. На овочевому клині господарства, крім цибулі, підприємці вирощують капусту і буряк різних термінів дозрівання.
Для одержання раннього врожаю овочів на присадибному господарстві сім’я Саранчі на 20 сотках вирощує в теплицях розсаду. На початку червня реалізовували капусту і буряк. Рано вранці Олена Опанасівна вже везла на оптовий ринок партію овочів. «Щоб працювати недаремно, – ділиться вона, – треба виростити ранню продукцію, поки на базарі її немає масово». На одній із ділянок під час наших відвідин прибирали капусту. На 0,5 га чекав своєї черги червоний буряк. Олександр Миколайович поскаржився, що 10 років тому вирощували набагато більше овочів: 10 га томатів, 4 га цибулі, 3-4 га моркви та буряка. Однак овочеві гіганти (за нашими мірками) «Рустас», «Агростиль», завезення овочів з України й Туреччини змусили скоротити площі під овочами та зосередити зусилля на ранній продукції, яка, попри високу ціну, має постійний попит.
Інші країни більш жорстко, ніж наша держава, ставляться до захисту своїх виробників. Часто виробництво овочів складно спланувати та передбачити. Наприклад, минулого року кабачка було багато, і коштував він дуже дешево. Вирощений кабачок не знайшов свого покупця.
Великим благом вважає Олександр Миколайович те, що держава почала приділяти увагу розвитку меліорації й не змінила тарифи на воду: «Якщо такий порядок збережеться, значить є розуміння, що аграрне виробництво потрібне республіці». Творчими підходами до землеробства захопленого агронома зацікавилися вчені Придністровського НДІ сільського господарства. Директор інституту кандидат сільськогосподарських наук Сергій Секриєру і доктор сільськогосподарських наук Олексій Гуманюк разом із помічником міністра сільського господарства і природних ресурсів республіки Федотом Цибульським нещодавно відвідали це СФГ. Знайдено загальні точки докладання зусиль. Від експериментів Олександра Саранчі до серйозних наукових досліджень і розробок – один крок.
Олег ГАВРИЛЕНКО.
Фото автора.