До 300-річчя підписання Конституції Пилипа Орлика на території Бендерської фортеці 9 квітня 2010 року було урочисто відкрито пам’ятник з чорного граніту, виготовлений у вигляді розгорнутої книги з написом староукраїнською та латиною.
Того урочистого дня на заході були присутні представники керівництва ПМР, заступник голови Верховної Ради України Микола Томенко, представники численних громадських організацій України та Придністров’я. Виступаючи перед присутніми, Президент ПМР Ігор Смирнов зазначив, що історію треба сприймати такою, якою вона була насправді, й «…краще, що ми можемо зробити – це оцінювати минулі історичні події без спотворення та огляду на реалії нинішньої політики».
Чим же так привабливий цей документ, що його увічнили саме на нашій, придністровській землі? Чому саме в Бендерській фортеці?
Озирнемося на три століття назад
Пилип Степанович Орлик – одна з найцікавіших постатей в українській історії, народився в 1672 році в селі Косуті Ошмянського повіту, що недалеко від Вільно (тепер Вільнюс, Литва). Батько його був спадкоємцем старовинного роду чеських баронів, мати походила з відомого білорусько-литовського дворянського роду. Пилипу ще й року не було, коли його батько загинув під Хотином, і хлопцеві довелося в житті добиватися всього власною працею.
Після закінчення єзуїтської школи у Вільно він вступив до Києво-Могилянського колегіуму, який незабаром набув статусу академії. Як відзначали його біографи, в академії Пилип Орлик особливо цікавився філософсько-богословськими проблемами та, як і переважна більшість студентів, прекрасно знав латину, також вільно розмовляв багатьма європейськими мовами – польською, шведською, французькою, болгарською, сербською, італійською, німецькою та грецькою; володів пишним красномовством, притаманним стилю бароко; умів у ясній і логічній формі писати листи, меморіали, звернення, маніфести та інші документи. Як тоді говорили, він від Бога був обдарований письменницьким талантом.
По закінченні академії освіченого і грамотного студента відразу помітили і за протекцією викладачів навчального закладу взяли на посаду кафедрального писаря Київської митрополії. Згодом він став писарем у Генеральній канцелярії війська Запорозького. На здібності Орлика звернув увагу тодішній гетьман України Іван Мазепа, і з цього моменту кар’єра Орлика стрімко почала йти вгору.
Незабаром він став одним з найближчих помічників гетьмана, посідаючи пост старшого канцеляриста, а потім –керуючого справами генеральної військової канцелярії й, нарешті, в 1706 році став генеральним писарем Війська Запорозького.
У 1709 році після поразки в Полтавській битві Пилип Орлик разом із залишками шведської армії та запорізькими козаками прибув до міста Бендери, де після смерті Мазепи був обраний гетьманом України. Ця подія сталася 5 квітня 1710 року біля стін Бендерської фортеці.
У присутності шведських воєначальників і турецького гарнізону фортеці козацькою старшиною Пилипа Орлика було оголошено гетьманом України. Після закінчення церемонії він виклав текст документа, відомого в історії як «Пакти» або «Бендерська Конституція», яка насправді має назву як «Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького».
За своєю суттю цей документ був договором між монархом-гетьманом та вільним українським козацтвом. За своїм духом і демократизмом у ту епоху, коли навіть у самих прогресивних європейських країнах головним принципом державного устрою була абсолютна монархія, Конституцію Орлика можна назвати унікальною. Унікальна вона, в першу чергу, тим, що ідея поділу влади на три гілки (законодавчу, судову і виконавчу) була сформульована не відомими європейськими філософами, а досить молодим новообраним гетьманом маловідомої Малоросії.
За твердженням українських істориків, Конституція Пилипа Орлика була першою у світі писаною Конституцією, яка на 77 років випередила Конституцію США і на 81 рік – Конституцію Франції, набагато пізніше з’явилися конституції Польщі та Іспанії.
Що передбачала
Бендерська Конституція
Конституція Пилипа Орлика складається з преамбули та 16 статей.
Законодавча влада надавалась Генеральній Раді, яка виконувала роль парламенту, до якої входили генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків із людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі.
Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік: у січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядала питання щодо безпеки держави, загального блага, інших громадських справ, заслуховувала звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирала генеральну старшину.
Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради він виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження були значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державною скарбницею та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику.
Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Кожен з постійних членів Генеральної ради повинен був поважати гетьмана, а гетьман, відповідно, членів парламенту, тобто, «…тримати їх за членів суспільства, а не за прислугу».
Конституція обмежувала також права гетьмана в царині судочинства, розширювала компетенцію генерального Військового Суду. Фінанси, землеволодіння – все передавалося в управління Генеральної Ради, при цьому рішуче заборонялася будь-яка корупція. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялися певні рангові маєтки з чітко визначеними прибутками, але тільки на час його перебування на посаді. Гетьману заборонялося отримувати прибуток з інших земель, крім своїх вотчинних.
Бендерська Конституція також приділила увагу становищу широких народних мас і взагалі соціально-економічним проблемам тієї України-Гетьманщини. Гетьман був зобов’язаний знизити податкове навантаження і поліпшити життя простого козацтва.
Значення Конституції
Орлика
Конституція Пилипа Орлика випереджала свій час. Вона стверджувала громадянські ідеї. Вважається першою демократичною Конституцією світу, оскільки передбачала вільну і незалежну державу, засновану на праві народу на самовизначення. Документ був побудований на демократичних принципах суспільного життя. У Європі ці ідеї тільки починали розроблятися, тим часом у Конституції Орлика вже відчутні ліберально-демократичні традиції, за якими нині живе весь цивілізований світ.
У документі були закладені принципи відповідальності чиновників за розтрату держмайна, незалежність судової гілки влади, розмежування обов’язків гетьмана та Генеральної Ради. Це був абсолютно новаторський підхід в організації державної влади.
Вшанування історичної пам’яті
Щороку 28 червня українська громада Придністров’я відзначає державне свято – День Конституції України покладанням квітів до підніжжя пам’ятника Бендерської Конституції. День підписання Конституції Пилипа Орлика відзначається українцями навесні. Ось і нині, за ініціативи директора Бендерської гімназії ім. І. П. Котляревського Валентини Боднар, з дотриманням усіх карантинних вимог, 5 квітня тут відбувся невеликий мітинг, присвячений визначній даті – 311-й річниці з дня підписання документа.
«Звичайно, якщо говорити про Конституцію, про її історію, про те, яке вона мала значення, то це документ, в якому були розділені гілки влади на законодавчу, виконавчу і судову. Це виборність органів, тобто те, що сьогодні закладено в Конституції багатьох країн. Раніше вважалося, що американська Конституція – перша демократична. Історичні дослідження, які проводили вчені, а також учні нашої гімназії, свідчать про зворотне. До речі, наш пам’ятник – єдиний у світі», – зазначила директор.
Голова республіканської організації «Укрпросвіта» ім. Тараса Шевченка Володимир Боднар додав, що дотримання конституційних норм підкріплене законами, за якими живуть цивілізовані країни, серед яких і наше Придністров’я.
Iрина МАСЛОВА.
Фото автора.