Нині нас об’єднала любов до художнього слова, до поезії й нашої милозвучної української мови. Та ще велика пошана й повага до людини, яка майстерно володіє рідним словом, тому що також любить і поважає мову своїх батьків і пращурів. Це вельмишановна Галина Васютинська – письменниця, художниця, дослідниця і надзвичайно добра, чуйна і скромна людина.
Усі ми родом із дитинства
Кажуть, дитинство – найпрекрасніша, найщасливіша пора в житті кожної людини, коли ми радіємо найменшим перемогам, найдрібнішим відкриттям. Таку думку цілком поділяє наша героїня: «Погодьтеся, адже тільки в дитинстві з нами відбувалося щось веселе, надзвичайно яскраве, неймовірне і дуже-дуже цікаве. Це той рай, звідки ми всі вийшли, про що згадуємо, куди часом прагнемо повернутися хоч на мить. Саме в дитинстві ми дивимося на світ відкрито і радісно, пізнаємо, осягаємо всю його красу».
Майбутній поетесі надзвичайно пощастило, бо виховувалася вона в сім’ї, де панували теплі, сердечні стосунки, щирість та щедрість. Її мама Ганна Матвіївна з юності працювала в лікарні сестрою милосердя, окрім як ін’єкціями, допомагала пацієнтам порадою та добрим словом.
Батько Микола Миколайович, син священика, нащадок греків і росіян, мав розумну голову та золоті руки: раціоналізатор і винахідник, робив інкрустовані меблі, шив модельне взуття, писав музику і грав на струнних інструментах, гарно малював. Дівчинці передався хист до всього прекрасного, а творчість її ніби осяяна теплим сонцем дитинства. Письменниця змалку засвоїла батьківські моральні цінності й зрозуміла, що доброта завжди проростає в чуйному серці.
За синім птахом…
Батьки були прикладом для Галини, хоч мама була до неї досить строгою, привчала до порядку, бо дівчинка росла «розсіяною, витала у хмарах». Тато ж ніколи не підвищував голосу на неї, проте був незаперечним авторитетом у всьому: удвох вони мандрували степами, перелісками та околицями села (то були святкові незабутні години для неї), він знав назви квіток, трав, дерев, а також їхню користь для людини. Йому був властивий артистизм і тонке почуття гумору: інколи він розповідав про кумедні випадки, а вона сміялася, захлиналася реготом. Іще гарно малював, мав природне обдарування. У неї теж із дитинства був потяг до малювання: малювала ляльки, будиночки, тварин…
Після закінчення середньої школи в селі Париж Тарутинського району Одеської області Галина вступила до Республіканського художнього училища ім. І. Рєпіна в Кишиневі. Багато юнаків задивлялися на красиву струнку дівчину з довгою русою косою, та вона жила своїми мріями й творчістю. Професійне становлення художниці почалося в студентські роки: вона замальовувала знахідки археологів, привезені ними з експедицій, і зарекомендувала себе перспективним фахівцем. На останньому курсі училища Галину офіційно запросили на роботу в Академію наук МРСР художником-ілюстратором наукових праць.
Працювала вона з археологами та зоологами, їздила на екскурсії та в експедиції в Середню Азію, Закарпаття, подорожувала просторами України та Молдавії. Захоплива робота, цікаві зустрічі збагатили її враженнями та дали поштовх для написання поетичних творів.
Поетом можеш ти не бути…
Час бере своє: 1987 року молода художниця, дівчина з Парижу, що на Одещині, знайшла свою половинку і вийшла заміж за інженера радіоелектронщика Володимира Волинця. Усе складалося добре, але хвиля націонал-шовінізму, що піднялася в Молдові, та подальші зміни в суспільно-політичному житті колись великої нашої Батьківщини, примусили подружжя змінити місце проживання. У мальовничій Кам’янці, що вважається північною перлиною Придністров’я, Галина Миколаївна працювала у художній школі та залучилася до активної участі в жіночому патріотичному русі за створення республіки. Дуже вже вразили, налякали її «порядки нових господарів життя» в Молдові, їхня жорстокість, виявлення своєї зверхності, деспотичність, зневага та ненависть до вічних людських цінностей, які вона поважає.
Нинішній, слободзейський, період її життя розпочався з 2003 року. Художник за освітою і основною професією, Галина Миколаївна вміє перенести фарби навколишнього світу на папір і втілити в поетичні рядки. Тому її поезія – яскрава, виразна і легко сприймається, запам’ятовується. Автор живе почуттями, емоціями, а серце підказує, що писати. Галина Васютинська, коректор газети «Слободзейские вести», активно співпрацює в районному літературному об’єднанні «Поклик душі» при газеті. Разом із Тетяною Васильєвою приділяє увагу організаційним заходам осередку, свого часу стала членом Спілки письменників Придністров’я. Перша збірка поезій українською мовою «Чиста криниця» побачила світ 2010 року. Презентація її відбулася в середній школі с. Ближній Хутір. Наступного, 2011-го шанувальників поезії порадувала російськомовна книжка «Листопад». Письменниця виступала в трудових і дитячих колективах, на різноманітних форумах. Фотографії свідчать про її активну участь у громадському та культурному житті, спілкування з молоддю. Ми бачимо Галину Миколаївну членом журі конкурсу знавців рідної мови (21.02.2011). На науково-практичній конференції (24.12. 2010) вона прочитала присвяту «Івану Петровичу Котляревському» з нагоди відкриття йому пам’ятника в Бендерській фортеці. Захід до Дня слов’янської писемності та культури (24.05. 2010) започаткував дружбу поетеси зі студенткою кафедри української філології Анастасією Кадук, якій допомагала опановувати канони віршування, адже життєве кредо письменниці: намагатися всім допомогти, підтримати, навіть, коли самій погано.
За активну творчу, громадську і трудову діяльність колектив редакції районної газети клопотав про нагородження Галини Миколаївни медаллю «За трудову доблесть». Знаменно, що нагороду їй вручили в ювілейну дату.
Поспішайте творити добро на землі
Як художницю Галину Миколаївну «…надихають обличчя людей, світло їхніх очей, краса природи, квіти. Щоб малювати, треба любити те, що ти бачиш»… Живописні роботи привертають увагу глядача до навколишнього світу, розкривають його барви та розмаїття, вчать бачити й цінувати красоту, викликають добрі, позитивні почуття. Автор прагне, щоб «…люди ставали світлими душею, а мистецтво об’єднувало їх».
Як людині їй притаманні скромність, добропорядність, совісність, працелюбність. Отже, творчість поетеси сповнена оптимізму, пронизана душевною теплотою та сонячним світлом. Галина Васютинська нічого не вигадує, не фантазує особливо, вона просто дивиться на світ уважним і проникливим поглядом художника, а потім описує все нормальною, зрозумілою, літературною мовою. Вона не експериментує зі словами, не використовує громіздкі словосполучення та неологізми. Сила її поетичного обдарування у спокійному світосприйнятті, запрошенні до неспішної прогулянки, плавного усвідомлення навколишнього світу, пошуку гармонії з собою і природою, «…щоб на нашій планеті – прекрасній Землі – життя відродилось, щоб крапля води на рибальськім веслі заіскрилась».
Поетеса, ніби мимохідь, ненав’язливо, порушує злободенні аспекти нашого життя: молдаванин, українець, росіянин, гагауз, болгарин і поляк дітей виховують не для війни, ми єдністю і дружбою сильні, бо живемо разом, як одна сім’я. Її муза – строга, світла та ясна, а нічні роздуми поета – про любов і страждання, пошуки та муки творчості, про нове, молоде, покоління та вічність буття. Людина і Всесвіт… ми прагнемо змести, позбавити від скверни багатостраждальну планету, не допустити космічних катастроф, бажаємо дружити з іншими Світами, дарувати всім планетам теплоту і сердечність. Хлопчики. Не хотять хлопчики війни, вони мирно граються з ляльками, дивуючи дорослих. Їм набрид біль, бруд і кров, що ллється річками з екранів. Підліткам потрібне інше життя: тепле батьківське слово, хлібний лан, добрі справи – до цього готові їхні серця.
Кольори життя
Лине час! У період від ювілейної виставки художніх робіт у бібліотеці дозвільного центру «Мир» (2016) Галині Миколаївні вдалося (за сприяння колег і друзів) видати художній альбом «Пензлем щедрого серця» і нову збірку віршів «Кольори життя».
Щоб книжка побачила світ, з автором сумлінно попрацювали її юні друзі та шанувальники творчості: учні Дністровської СШ № 1 разом зі своєю вчителькою Оленою Граненко. Олена Валеріївна набрала тексти поезій з робочого блокнота автора на цифровий носій, учениця 8 класу Аліна Кошева читала, аналізувала та досліджувала за всіма канонами та вимогами до учнівських дослідницьких праць: «Ми зустрічалися з письменницею та художницею в одній особі, слухали декламування нових віршів. Відтак зрозуміли, що поезія та малюнки Галини Васютинської – це серце і душа патріота Придністров’я, який живе і трудиться, щоб рано чи пізно перемогли цінності вічні та загальнолюдські. Поетеса прагне, щоб вони розвинулися та продовжились у нашому житті. Саме це стало поштовхом до написання дослідницької роботи, яку ми назвали «Перлини творчості у збірці «Кольори життя».
Рішенням компетентного журі праця учениці та педагога 9 квітня удостоєна ІІ місця на Республіканському конкурсі. Результати дослідження можна використовувати на уроках української літератури під час вивчення життєвого і творчого шляху письменників рідного краю та на факультативних заняттях.
За те, що поетичний збірник побачив світ, – доземний уклін колективу редакції та головному редакторові газети «Слободзейские вести» Олегу Настасенку.
Попри суворі обмеження, викликані пандемією небезпечної хвороби, широка громадськість відзначає ювілей Галини Миколаївни. Її вітають колеги по письменницькому цеху: «…Господь обдарував Вас талантом бачити красу і відображати її не тільки в поетичному слові, а й пензлем художника-ілюстратора. Ви пишете вірші та прозу російською й українською мовами, що дає можливість розширювати та вдосконалювати багатогранну творчість. Ваші твори зрозумілі дітям і дорослим, змушують гаряче битися їхні серця. На це здатні тільки тонкі лірики та неординарні майстри пензля.
Ваша духовна праця потрібна сучасникам, вона належить до культурної скарбниці Придністров’я. Бажаємо Вам, щоб нові твори знаходили відгук у серцях читачів не тільки в нашому краї, а й за його межами.
Шановна Галино Миколаївно! Від імені письменників Придністров’я бажаю Вам міцного здоров’я і творчого натхнення на довгі роки! Нехай Ваше серце завжди зігріває любов близьких людей і друзів! Будьте щасливі!
Голова Спілки письменників Придністров’я Валерій Кожушнян.
* * *
«Так сталося, що за творчістю придністровської поетеси Галини Васютинської я стежу давно. Знаю, що вона пише двома мовами і вважаю, що твори Галини Миколаївни найталановитіші з усіх поетичних рядків, що написані у Придністров’ї українською… Під час знайомства з творчістю письменниці відчувається професійний підхід, відповідальне ставлення до поезії, розпізнається своєрідний стиль автора. Вона пише чіткою, зрозумілою мовою, а її поетичні образи прозорі й близькі юному читачеві.
Рано чи пізно, справжній талант, як зелені паростки крізь асфальт, поетичні рядки пробиваються до читачів. Шанувальникам української поезії Придністров’я подарувала свято надзвичайно скромна людина з відкритою душею і щирим серцем – придністровська поетеса Галина Васютинська».
Член Спілок письменників Росії і Придністров’я Олександр Вирвич.
* * *
«Галині Васютинській, художниці й поетесі, співробітниці газети «Слободзейские вести», беззмінному секретареві літературного об’єднання «Поклик душі» Слободзейського відділення Спілки письменників Придністров’я виповнилося 80 років.
Шанувальники поезії та живопису пізнали обдарування Галини Миколаївни. Проте її головний і такий рідкісний у наш непростий час талант – Доброта. Всі, хто мав щастя спілкуватися з ювіляркою, з повагою і захопленням підтвердять: вона – справжній ангел!
Доброта до самозречення, безмежне терпіння, любов до всього живого і прекрасного, створеного Богом і людиною, – привертають до неї серця і душі.
Від імені всіх літераторів, художників-ілюстраторів та читачів району вітаємо Вас, Галино Миколаївно, з прекрасним ювілеєм! Бажаємо довгих щасливих років у доброму здоров’ї, радісних турботах, в любові, у друзях, у квітах і планах!»
Т. Зубкова, Л. Ладика, В. Голубенко, Л. Івлєва, О. Сергєєва, Н. Кудін, Т. Бурлаку, Н. Сож, Н. Коваленко, Л. Тодорашко, С. Гарбаджі, Л. Спину.
* * *
До офіційних привітань щиро приєдналися Віталій Сайнчин, Надія Делімарська, Галина Гурськи, Ігор Ільїн, Михайло Чернега.
* * *
Співробітники науково-дослідної лабораторії «Археологія» ПДУ, колектив редакції українськомовної республіканської газети «Гомін», на сторінках якої можна досить часто прочитати поетичні рядки ювілярки, адресовані якнайширшій аудиторії читачів: дітям і батькам, бабусям і дідусям, бо вони пронизані добром і любов’ю до людей і тварин, до природи – до всього живого.
Побажаємо новій поетичній збірці популярності поміж читачів, а читачам – знайти в книжці рядки, співзвучні власному світобаченню. Побажаємо автору – Галині Васютинській – нових творчих здобутків, цікавих знахідок і збірок.
У день Вашого ювілею прийміть нашу шану й найкращі побажання: здоров’я і натхнення, любові та уваги, тепла і сонячного настрою, успіхів у всьому, яскравих вражень і веселки емоцій! Нехай у Вашому житті завжди будуть квіти та сюрпризи, посмішки та приємні події, щастя і радість, удача і везіння! З роси та з води Вам, дорога Галино Миколаївно! Многая літа Вам і Вашій музі, і пам’ятайте сказане мить тому: слово працює!
Усіх земних Вам благ бажаєм
За душу людяну просту.
Всі квіти світу Вам даруєм
За добре серце й теплоту.
Олена ГРАНЕНКО та Олена СТЕФАНЮК.
Фото з вiдкритих джерел.