14 грудня у Бендерах відбувся круглий стіл на тему «Роль ЗМІ у врегулюванні молдовсько-придністровського конфлікту: основні тренди, проблеми, перспективи».
«Роль засобів масової інформації в молдовсько-придністровському врегулюванні обговорюється нечасто. Але ж саме ЗМІ в цьому процесі можуть бути та є важливим механізмом. За певних умов вони можуть зробити власний внесок у процес врегулювання, навіть незалежно від політиків», – сказав, відкриваючи дискусію заступник директора Інституту соціально-політичних досліджень і регіонального розвитку (ІСПДРР) Андрій Моспанов.
Він нагадав, як працювали ЗМІ Придністров’я і Молдови з самого початку переговорного процесу. Так, у мирній угоді від 21 липня 1992 року для журналістів в окремій статті є пояснення: «Для поширення об’єктивної інформації про стан у зоні врегулювання сторони створюють при Об’єднаній контрольній комісії спільний прес-центр». Цей прес-центр, як відомо, працює і тепер.
У 1994 році міністр зв’язку Молдови Іон Касіян і тодішній начальник управління зв’язку ПМР Валерій Єфімець підписали протокол, в якому було визначено, що Міністерство зв’язку РМ розгляне питання поширення, передплати й реалізації придністровської преси через молдовську торговельну мережу. «Сьогодні вже не згадаю щодо придністровських газет у Молдові, але ось молдавські видання в Придністров’ї в ті роки придбати було цілком можливо. Кажу так, бо сам їх тоді читав», – підкреслив Андрій Моспанов.
У листопаді 1997 року сторони підписали ще один дуже важливий документ – Угоду про організаційні засади соціально-економічного співробітництва між РМ і ПМР. Вона фактично стала продовженням відомого Московського меморандуму. У ст. 11 цього документа йшлося: «Піднести роль ЗМІ у справі нормалізації економічних та інших відносин між Молдовою і Придністров’ям. Домагатися, щоб в їхніх передачах і публікаціях було більше доброзичливості й конструктивності, більше уваги загальним економічним проблемам та інтеграційним зв’язкам між різними галузями, підприємствами й організаціями».
В Одеських угодах березня 1998 року теж був пункт стосовно до ЗМІ – сторони взяли на себе зобов’язання утримуватися від кроків, що ведуть «…до пропагандистського та інформаційного протистояння». А три роки потому президенти РМ і ПМР – Володимир Воронін та Ігор Смирнов – знову повернулися до питання про безперешкодну роботу на території Придністров’я і Молдови засобів масової інформації сторін.
16 травня 2001 року було підписано окреме протокольне рішення, яке стосується ЗМІ. Воно зокрема передбачало спільне виробництво теле- і радіопрограм, які висвітлюють громадську, економічну, культурну та спортивну сторони життя; обмін цими програмами; їх взаємну трансляцію; взаємне поширення друкованої преси; інформаційний обмін між агентствами «Молдпрес» та «Ольвія-прес». Однак цей обмін тривав недовго. У серпні 2001 року у відносинах Кишинева і Тирасполя настала криза, а після того, як у листопаді 2003 року зірвалося підписання Меморандуму Козака, переговорний процес і зовсім пішов на спад.
Звичайно, це відбилося і на сфері ЗМІ. Інформаційне протистояння значно посилилося. У таких умовах сторони продовжують жити вже півтора десятиліття.
Андрій Моспанов виділив проблеми, які виникають у придністровських і молдовських журналістів під час здійснення своєї професійної діяльності: «Про одну з них я вже згадав – ми мало зустрічаємося і контактуємо. А оскільки ми мало контактуємо, то і мало довіряємо одне одному. Друга проблема – це об’єктивність наших засобів масової інформації. Розробники мирної угоди 1992 року, а також Одеських угод шість років тому, напевно, як у воду дивилися, наполегливо включаючи цю вимогу в тексти переговорних документів.
Я ж скажу кілька слів про підходи ЗМІ правого берега. На мій погляд, у Молдові сьогодні є приклади медіа, які демонструють досить високий рівень об’єктивності стосовно до Придністров’я і проблем урегулювання. Це, зокрема, молдовський електронний ресурс Newsmaker.md. Його підхід цінний своєю глибиною, оскільки намагається показати чисто людські, а не тільки політичні моменти відносин між двома берегами».
Можна виділити ще «Супутник-Молдова». Однак усе це на сьогодні швидше за все – виняток. Публікації, присвячені Придністров’ю, в молдовських ЗМІ нерідко мають характер недружньої пропаганди, причому в деяких випадках пропаганди грубої, яка провокує соціальну ворожнечу.
Ще одна проблема в тому, що ми все більше стаємо жертвами геополітики. І на правому березі це нині відчувається набагато сильніше, ніж у Придністров’ї. Буквально днями в Молдові була заборонена трансляція російських новин. Крок сумнівний з точки зору свободи слова й з точки зору ефективності. Проте щось ми не чуємо протестів таких молдовських неурядових організацій, як Асоціація незалежної преси або Центр незалежної журналістики.
За словами А. Моспанова, було б непогано, щоб розмова про роль ЗМІ в молдовсько-придністровському врегулюванні відбулася і на правому березі, куди були б запрошені журналісти з лівобережжя.
Після цього слово взяв кишинівський журналіст Семен Нікулін, який зазначив, що в РМ, дійсно, є «…два види публікацій про Придністров’я: це публікації, де констатується, що відбулася та чи інша подія, і матеріали чисто пропагандистського характеру, в яких йдеться про те, як в ПМР все погано, і навіть якщо не дуже погано, то все одно погано».
Семен Нікулін акцентував увагу ще на одній проблемі: середньостатистичний громадянин Молдови дуже мало знає і мало цікавиться молдовсько-придністровським урегулюванням, так само як і станом справ у Придністров’ї. «Якщо ви на вулицях Кишинева зупините будь-яку людину і запитаєте про те, що відбувається в Тирасполі (а такі експерименти проводилися не раз), він може або нічого не відповісти, або згадати щось таке, що офіційна влада Молдови не контролює. Або якщо це людина досить молода, наприклад, студент, то він скаже, що в Придністров’ї засіли якісь погані люди, але що саме вони роблять поганого, навряд чи пояснить», – розповів молдовський журналіст.
Одна з причин такого становища, на його думку, в тому, що в Молдові на державному рівні немає конкретного плану дій щодо придністровського питання. «А якщо такий план існує, то до відома пересічних громадян він не доводиться. Тому вони, відповідно, і не мають інтересу до того, що відбувається», – підкреслив Семен Нікулін. Придністровська тематика, за його словами, абсолютно не є «топовою» в правобережних медіа, а більшість тих, хто в Молдові пише про ПМР, досить рідко буває на лівому березі, «…якщо взагалі буває».
У 90-ті роки в кишинівські кіоски поступало 300 газет «Приднестровье» і приблизно така ж кількість єдиної на сьогодні у світі газети на первинній кириличній молдавській мові «Адевэрул Нистрян». Вони розходилися дуже швидко. Тепер ці газети теж читають у Молдові, але виключно за передплатою. Зокрема їх передплачують вищі органи влади, а також деякі дипмісії, акредитовані в Кишиневі. Але в роздріб вони вже давно там не продаються. У Придністров’ї, до речі, молдовська преса в ті ж роки в кіоски надходила в набагато більших кількостях, але залишалася здебільшого нереалізованою.
Чому придністровська преса мала таку популярність у Республіці Молдова? Учасники круглого столу дійшли єдиної думки, що це була свого роду інформаційна віддушина в порівнянні з молдовськими виданнями, які характеризували Придністров’я як «чорну діру» і «рай для контрабандистів».
Директор ІСПДРР Ігор Шорников, у свою чергу, звернув увагу на соціологічні дані: близько 70% опитуваних жителів Молдови не вважають, що Придністров’я має володіти якимось спеціальним статусом у складі РМ. «Тобто суспільні настрої в Молдові такі, що журналісти, які там працюють, і розглядати по-іншому придністровську тему не можуть», – зауважив керівник Інституту.
На його думку, сьогоднішнє ставлення до ПМР в молдовських ЗМІ можна описати так: «…або нічого, або нічого хорошого». «Якщо не надавати населенню РМ інформацію про Придністров’я як про якийсь потойбічний світ, то, може, і люди інакше на нас дивитимуться», – зазначив Ігор Шорников.
Депутат Верховної Ради ПМР Андрій Сафонов пояснив, що на регіональних медіа позначилася політизація суспільства після подій 2014 року в Україні, а також подальше зовнішньополітичне розмежування між Молдовою і Придністров’ям. «Кишинів офіційно шляхом угоди про асоціацію з ЄС задекларував проєвропейський вектор, а Тирасполь також офіційно підтвердив євразійський інтеграційний вектор. Якогось компромісного варіанту ніхто не винайшов, і в цих умовах і журналістам завжди непросто зберігати той підхід, який був до такого серйозного розмежування», – сказав парламентарій у ході круглого столу.
Також він зазначив, що на території ПМР немає заборони на трансляцію іноземних телеканалів, молдовські ж вели свою трансляцію навіть під час війни, а посилення позиції Молдови відносно російських ЗМІ є кроком назад в існуванні інформаційного поля.
Підбиваючи підсумки цього заходу, необхідно вказати на той факт, що з боку Молдови був лише один представник журналістської спільноти. І хоча домовленість провести наступну зустріч на території Республіки Молдова була досягнута, однак невідомо, наскільки проявлять ініціативу молдовські колеги в питанні співпраці з придністровцями.
Володимир ДАНИЛОВ.