Основні правила поведінки, яким слід навчити дитину:
ВIТАТИСЯ
Діти бувають різні – одні більш товариські, й уже в трирічному віці люб’язно тиснуть руку під час зустрічі, а є й сором’язливі особи, яким важко йти на контакт з малознайомими людьми. Усе це нормально. Проте, вже з дошкільного віку вони мають уміти чемно вітатися. До того ж, діти зазвичай вітаються першими – така поведінка є ознакою дружелюбності та поваги до співрозмовника.
ГОВОРИТИ «ДЯКУЮ» ТА «БУДЬ ЛАСКА»
Саме з цими словами зазвичай асоціюють виховану дитину. Дякувати та ввічливо просити дітей навчають з пелюшок, і це правильно. Проте, крім заучування цих слів, варто приділити увагу й поясненню, бо інколи діти просто «на автоматі» промовляють ці слова, не усвідомлюючи їхньої значущості.
НЕ ПЕРЕБИВАТИ
Діти за своєю природою нетерплячі, але з віком їм усе ж доведеться опановувати майстерність терпіння. Поясніть дитині, що перешкоджати людині закінчити її думку – неввічливо й грубо. Якщо дитина робить це автоматично, скажіть їй: «Будь ласка, не перебивай. Дай мені договорити».
БУТИ ПУНКТУАЛЬНИМ
Змушувати людей чекати на себе не ввічливо, адже запізнення без поважної причини – це прояв неповаги, ніби ви говорите: «Мій час важливіший, аніж твій. Чекай на мене, поки я займаюся більш цікавими справами». Звісно, діти не домовляються про важливі зустрічі, для чого їм пунктуальність?
Розглянемо ситуацію, коли чотирирічна дитина пообіцяла прибрати іграшки після перегляду мультика. Час вийшов, а обіцянка не виконана. Або ж інша ситуація – школяр відпросився погуляти з друзями, або затриматися після школи на годинку. Чи хотіли б ви, щоб він прийшов вчасно, а не після десяти пропущених та кількох гнівних смс? Навчайте дітей бути пунктуальними, адже їм обов’язково знадобиться повага до чужого часу.
ВИБАЧАТИСЯ
Вибачення – це соціальна домовленість між двома людьми, коли один визнає свою помилку та обіцяє виправитися. Принаймні це ми, дорослі, так розуміємо. Однак діти не мають такого сприйняття ситуації. Без правильного пояснення дитина просто скаже «вибач», образивши когось, без необхідних висновків та корегування поведінки. Якщо простіше, то – роби що хочеш, просто потім скажи «вибач». Крім вибачень, дитина має поцікавитися, чи може вона якось зарадити, виправити наслідки свого вчинку. Це – соціальна відповідальність за вчинки.
НЕ БРАТИ ЧУЖI РЕЧI
Діти не повинні брати чужі речі без дозволу. Потрібно спочатку запитати, якщо у відповідь дозволили, тільки тоді – взяти. Це стосується не лише речей чужих людей. Особисті речі є в кожного члена родини, в тому числі й дитини, і завжди треба питати дозволу, перш ніж щось брати.
ПОВЕРТАТИ ВСЕ НА МIСЦЯ
Склянка з водою, яку дитина взяла до своєї кімнати, чужі чи свої іграшки після гри – все має бути повернене на своє місце. Ви ж не з тих мам, кому подобається завжди все й за всіма прибирати?
Повірте, організованість обов’язково стане в нагоді вашій дитині.
ДIЛИТИСЯ СОЛОДОЩАМИ ТА IГРАШКАМИ
Насамперед, варто зауважити: ніхто не зобов’язаний нічим ділитися. Лише за власним бажанням. Не можна примушувати дитину розподіляти шоколадку між усіма членами родини, проте варто наголошувати, що у вашій родині прийнято ділитися та пригощати одне одного. Що стосується іграшок – дитина може відмовитися віддати нову ляльку незнайомій дівчинці на дитячому майданчику. Та якщо ж в гості прийшла інша дитина, не досить ввічливо говорити їй: «Не чіпай мої іграшки».
ПОВАЖАТИ ОСОБИСТI КОРДОНИ
Стукати, перш ніж зайти в чужу кімнату, питати дозволу, щоб взяти чужу річ, поважати чужу думку – це повага до особистих кордонів. Однаково важливо навчити дитину поважати кордони інших людей та її власні.
ПРОПОНУВАТИ ДОПОМОГУ
Коли твій чотирирічний син пропонує тобі допомогти нести сумку з продуктами з магазину, або донечка пилососить кімнату, поки ти прасуєш білизну, – охоплює відчуття справжнього щастя материнства. Турботу про близьких людей потрібно прищеплювати. Часто діти пропонують свою допомогу ще тоді, коли вони не спроможні це зробити. У віці 3-4 років дітям хочеться бути, як дорослі, робити дорослі справи, і щоб потім, у майбутньому, вони не втратили цей інтерес, – не відмовляйтеся від їхньої допомоги нині.
ПОВОДИТИСЯ В ГРОМАДСЬКИХ МIСЦЯХ
Кафе, ресторан, магазин, кінотеатр – це місця, де батьки та діти перебувають під пильним наглядом оточуючих. І хоч на сьогодні рівень терпимості до мам та дитячих капризів на публіці зростає, все ж хочеться вберегтися від такого досвіду. Або ж, принаймні, мінімізувати його. «Мамо, чи ви не бачите, що ваше дитя руками з тарілки їсть?», «Навіщо ви прийшли в кіно, якщо ваша дитина не вміє чемно поводитися?» Якій мамі буде приємно таке чути? Щоб уникнути незручних ситуацій, навчіть дитину правилам поведінки у громадських місцях.
ДОТРИМУВАТИСЯ ТЕЛЕФОННОГО ЕТИКЕТУ
Останній пункт стосується і дорослих. У сучасному світі ми проводимо майже 70 % часу з телефоном у руках, а інші 30 % – спимо. Тож звідки діти мають дізнатися про телефонний етикет? Головне правило – не відволікайтеся на телефон, якщо поруч з вами є людина, з якою ви можете спілкуватися. Мається на увазі друг, знайомий, член родини. Інакше ви демонструєте, що ніщо, крім цього гаджета, для вас не має значення. Що людина, яка поруч із вами, менш важлива, ніж будь-яка дрібниця, якою ви займаєтеся, дивлячись на екран смартфона.
Сiльвiя Рогут.
Фото з вi дкритих джерел.