Видатний український літератор, критик і перекладач Андрій Самійлович Малишко досяг вершин поетичної майстерності, зумів заглянути в душу кожного українця, побачити її красу і велич. Багато митців різних епох та народів зверталося до образу Прометея, який неухильно виконує своє призначення не заради слави, а заради щастя людей, і стає символом мужності, героїзму і нескореності. Так він надихнув і нашого поета на створення поеми, в якій розповідається про героїчну долю радянського солдата, про самопожертву селян, які намагалися його врятувати. 
Талант закладається в дитинстві
Дитинство поета було важким. З тісної селянської хати в невеликому селищі Обухові неподалік Києва, де народився 14 листопада 1912 року, виніс він найпершу незрадливу любов до рідної землі та матері, до рідної пісні та слова. У тій хатині почув він уперше і думи Шевченкові. Жилося родині Самійла Малишка не розкішне, сім’я була чималенька – тільки дітей одинадцятеро. Тож доводилося господареві й шевцювати, й на заробітки ходити. От і малий Андрій пособляв йому чим міг: ходив заможнішим селянам по господарству помагати, грав на весіллях на гармонії, бо ж мав талант музичний. У 12 років він почав писати вірші. У старших класах серйозно зацікавився літературою. Інтерес до віршування заохочував учитель мови та літератури. Неабиякий інтелект, загострена уява, жадоба пізнання – все це кликало юнака у великий світ. Він мріяв учитися далі. До цього бажання батько, людина крутого норову, поставився скептично. Він змалку навчав синів чоботарської майстерності, а тому йому не подобалося зневажливе ставлення найменшого сина до цієї справи. Батько вважав, що людина повинна знати якесь ремесло. Андрієві, звичайно, важко було відстоювати свої прагнення, та коли про його здібності заговорили вчителі, Самійло Малишко завагався, бо вже й сам не знав, яку дорогу синові краще обрати. На боці Андрія виступили мати й старший брат, тож батько погодився відпустити сина на навчання. Настав день, коли юнак вирушив до Києва й вступив на літературний факультет Київського інституту народної освіти (нині – Київський національний університет ім. Т. Шевченка), де взяв його під своє могутнє крило Максим Рильський, який там викладав і вів літературну студію.
Поема-легенда «Прометей»
У відтворенні подій і змалюванні людей, які брали участь у Великій Вітчизняній війні Андрій Малишко засвідчив свою високу майстерність не тільки у жанрах лірики, балади, але й у епічному жанрі поеми. Найвище його досягнення – поема-легенда «Прометей». Задум її виник у поетовій уяві саме в розпал війни, у 1943 році. Коли наші війська вели бої за Київ, Малишку розповіли про солдата-розвідника родом зі Смоленщини. Після запеклого бою, який був напередодні, сільський хлопчик знайшов молодого солдата, тяжко пораненого, що потребував допомоги. Його, важко пораненого, сховали в себе селяни. Вони «забинтували груди кволі» юнаку, поклали його на сіно у стодолі. Ледь отямившись, солдат зі словами вдячності звертається до хазяйки, яка його доглядала, ласкаво називає її «мати».
Поема закінчується трагічно: попри всі старання, солдат усе-таки потрапив до рук гітлерівців. Довго фашисти допитували селян, погрожуючи смертю, але ніхто не видав розвідника. На майдані, під жорстокими погрозами німецьких нелюдів жоден із селян не відкрив таємниці цього юнака. Але він розумів, що більше чекати нема часу, що фашистські кати не пробачать людям непокори. Тоді боєць сам, аби врятувати людей від загибелі, зізнався, хто він і вигукнув: «Стріляй! Розвідник я, солдат!» Жахлива страта розвідника приголомшила селян, і ще довго, мов луна, будуть звучати в їхній пам’яті останні слова, що він їм заповів:
Дивіться, люди, по мені
Устануть інші в пломені.
Ставайте й ви в трудні походи,
Не вип’ють прокляті заброди
Живущу кров мою.
У цих словах немає відчаю, немає тіні розпачу. Він вірить, що справа, за яку віддає своє молоде життя, безперечно, переможе.
Фашисти спалили його, прив’язавши до дуба, а дітей, старих та жінок погнали в неволю.
До глибини душі схвилював поета цей народний переказ, який він доповнив новими ситуаціями й роздумами героя. Образ рядового воїна, безіменного героя А. Малишко підняв на рівень легендарного Прометея й наголошує, що його герой – не тільки хоробрий солдат, а й гуманна людина, ніжний син, вірний товариш. Він сповнений великої жадоби до життя, сором’язливий, простий, лагідний, саме такий, яким міг бути безкорисливий легендарний Прометей.
Поет написав і опублікував поему «Прометей» 1946 року. Це один із найкращих його творів, який нагадує легенду, але основа його реалістична.
Літературний аналіз твору
Автор: Андрій Малишко.
Дата написання: 1946 рік.
Жанр: поема.
Літературний рід: ліро-епос.
Тема твору: Зображення подвигу радянського солдата, який до самої смерті захищав свою Батьківщину.
Ідея: Уславлення усіх героїв війни, які віддали своє життя за рідну землю.
Основна думка: Пам’ять про героїв війни та їхні подвиги не загине, а ще довго житиме в серцях людей.
Проблематика поеми «Прометей»:
– війна в житті людини;
– відданість Батьківщині, своєму народові;
– довіра своїм співвітчизникам і їхня зрада;
– зрада як порятунок свого життя;
– подвиг заради своєї країни;
– власна смерть заради життя інших людей;
– пам’ять про героїв, які віддали своє життя на війні.
Композиція:
Поема складається зі вступної частини та п’яти розділів, найбільшим з яких є останній, в якому розповідається про пам’ять народу, про подвиги героїв війни.
Велика Вітчизняна війна пройшла грозовою хмарою над нашою землею, руйнуючи, спалюючи та вбиваючи. Народ, проявляючи нечуваний героїзм, піднявся проти підступного ворога. Народний подвиг назавжди залишився в пам’яті вдячних нащадків.
Поема «Прометей» Андрія Малишка – це болісний спогад про події Великої Вітчизняної війни. У своєму творі письменник уславлює подвиг усіх героїв-солдатів, що віддали своє життя за Батьківщину, не зрадили свій народ і мужньо прийняли смерть. На прикладі простого солдата зі Смоленщини поет показує честь і хоробрість кожного, хто воював за мир. В останньому розділі поеми особливо чітко проступає скорбота, а з нею і подяка усім героям війни.
За поему «Прометей» письменник 1947 року удостоєний Сталінської премії.
Образ головного героя поеми
В образі молодого содата-розвідника розкрито багато граней його душі. Він не тільки хоробрий солдат, а й досвідчений розвідник, гуманна людина, ніжний син, вірний товариш, людина з тонкою душею, сповнена великої жадоби до життя і пізнання, скромна й проста, лагідна, чуйна до чужого болю. Всі ці риси характеру героя поет показує і розкриває в конкретних і правдивих умовах, типових для років війни.
| Риси характеру головного героя: | Орієнтовні відповіді: |
| Мужній, хоробрий, сміливий | Йде в розвідку, долає перешкоди, мужньо зустрічає останню годину, підбадьорює інших |
| Досвідчений розвідник | Думає, як вибереться, коли одужає, і повернеться в полк |
| Гуманна людина | Не може допустити, щоб через нього хтось постраждав |
| Ніжний син | Згадує про матір, сумує за нею |
| Вірний товариш | Згадує товаришів-бійців, уявляє, як повернеться |
| Любить книги, прагне до пізнання | Просить хлопчика прочитати, дивується мужності героїв, співчуває їм |
| Мрійник, людина з гумором | Мріє, як повернеться додому, жартує зі свого стану: «Смертям двом не бувати, одну ж не обдурити, не біда» |
| Сором’язливий, простий, лагідний, чуйний, щирий | «Вже їв, як є, в розмовах щирих летів, як птиця…» |
Розгадування кросворду після вивчення твору
По горизонталі
- Художній засіб, наявний у рядку: «І хлопчаки побіля тину Злетілись, стихли на хвилину…»
- «І в ті години, ясні й гожі, Юнак вже зводивсь…, Відчув живу, гарячу кров». Яке слово пропущене?
- Художній засіб, наявний у рядках: «І дуб об тій ясній годині, Як чорний меч, на верховині…»
- Розташування й співвіднесеність компонентів художньої форми, побудова твору.
- Художній засіб, наявний у рядках: «Несе. Сухий листок – папір. У книжці, видно, з давніх пір Не раз прочитаний, жовтавий, А жар його, а поклик правий Легкою мірою не мір».
- Звідкіля був юнак із твору «Прометей»?
- Назва першої збірки А. Малишка.
По вертикалі
- Скільки рядків у кожній строфі твору «Прометей»?
- Ім’я батька Андрія Малишка.
- Як називається закінчення у рядку: «Кажу, він був не з ближніх сіл…»?
- Жанр твору «Прометей».
- Тема твору «Прометей».
Теорія літератури
Поема (від грец. роблю, творю) – великий віршований твір з оповідним чи ліричним сюжетом. За жанрами поема може бути героїчною, дидактичною (повчальною), сатиричною, бурлескною, лірико-драматичною, твором із романтичним сюжетом.
Ліричний відступ – авторський відступ від розгортання подій, картин і образів, у якому письменник безпосередньо від себе висловлює почуття і настрої у зв’язку з долею героїв, виявляє своє ставлення до них, допомагаючи краще пояснити авторський задум та створити певний настрій. Він може бути сатиричним, іронічним, гумористичним або філософським.
Олена ДВОРСЬКА.