На Меморіалі Військової Слави та біля пам’ятного знака в укріпрайоні «Гребля ГЕС» 20 травня відбулася церемонія покладання квітів у пам’ять про захисників республіки, що загинули у травневі дні 1992 року.
Нині виповнилося 29 років від дня тих трагічних подій. Якраз у травні 1992 року влада Молдови зробила чергову спробу захопити місто Дубоссари й розірвати республіку на частини. Найгостріша фаза бойових дій у місті тривала з 14 березня до 29 липня. У 1992 році в Дубоссарах загинуло 53 людини (в тому числі п’ятеро дітей), понад 200 осіб були поранені, 20 – залишилися інвалідами.
Особливо важкими були обставини в період з 19 по 22 травня, коли місто піддалося масованому артилерійському обстрілу. Тоді було поруйновано багато будівель – житлових будинків, лікарень, магазинів, шкіл та дитсадків. Та найстрашнішим було те, що через ці обстріли гинули люди. За п’ять діб, починаючи з 17 травня 1992 року, в місті та на його околицях загинуло 39 осіб: 15 мирних жителів і 24 захисники Придністров’я, ще близько 100 дістали поранення.
19 травня комбатанти Молдови біля села Погребя спробували захопити висоту 125,7 м, яка давала можливість придністровським гвардійцям контролювати трасу Тирасполь –Кам’янка. Того ж дня гвардійці знищили два броньовики противника й відбили атаку. Найбільш запеклі бої, за спогадами очевидців, розпочалися 20 травня, коли загинуло багато бійців, зокрема один із командирів підрозділів захисників рідного міста Олександр Кралев. Уродженець Дубоссар, він у 1992 році вступив до лав Чорноморського козацького війська. Це був військовий, який пройшов Афганістан, нагороджений орденом «За службу Батьківщині у ЗС СРСР» ІІІ ступеня і медаллю «За відвагу», прапорщик 14-ї гвардійської загальновійськової армії.
На греблі Дубоссарської ГЕС загинули: уродженець села Клетня Брянської області, козак Сергій Кротов; уродженець Красного Виноградаря, козак Сергій Агатьєв; уродженець міста Трубчовська Брянської області, гвардієць ПМР Юрій Бойцов; дубоссарець Григорій Брагарчук (20 травня 1992 року потрапив у полон під час спроби під білим прапором зібрати тіла загиблих, знайдений убитим зі слідами тортур на тілі); уродженець Поломського району Кіровської області, гвардієць Олександр Волошенко; тираспольчанин Сергій Дігоран (його посвідчення до ордена «За особисту мужність» підписане особисто Президентом Російської Федерації Б. Єльциним); уродженець міста Солікамська Пермської області, військовослужбовець, старший лейтенант Анатолій Зиманов; дубоссарець Олексій Мітітєл; уродженець села Сокол Кам’янського району Дорел Паїрелі; дубоссарець Олександр Погребниченко; уродженець Кишинева Тарас Пшинка (в березні 1992 року вступив у Республіканську гвардію); лейтенант Федір Чернавський; уродженець міста Красноярська Ігор Яценко.
Останній потужний наступ підрозділи національної армії Молдови здійснили 23 травня в районі Кошниці. Коли нашим ополченцям удалося його відбити та перейти у контрнаступ, противнику довелося з поспіхом покинути займані позиції.
Після короткого затишшя, яке тривало до початку літа 1992-го, обстріл міста і греблі відновився. У червні ж від обстрілу системою залпового вогню «Град» загинули семеро жителів Цибульовки (між ними двоє дітей).
6 липня 1992 року з гаубиць національної армії Республіки Молдова, які стріляли з-під села Голеркани, на сходинках Дубоссарської міської Ради були розстріляні семеро керівників підприємств харчової промисловості й торгівлі.
У травні-червні 1992 року дубоссарські ополченці відтіснили формування збройних сил Молдови за село Дороцьке (яке стало нейтральною територією) до сіл Погребя та Кошниця. Обстріл житлових кварталів Дубоссар припинився в ніч з 1 на 2 серпня 1992 року, коли в місто були введені російські миротворці. Придністровський народ свято шанує пам’ять своїх захисників, він вдячний їм за мир на цій благодатній землі. Імена героїв викарбувані на мармурових плитах Алеї Слави та на пам’ятних знаках республіки.
Дмитро ВЛАДОВ.