Я тепер згадую перший загін як пісню піонерії

На цьому тижні, 19 травня, дуже багато тираспольчан різного віку, але переважно, звичайно, старшого, згадали добрим словом 99-ту річницю Всесоюзної піонерської організації імені В. I. Леніна. Якби не сталося наприкінці ХХ століття зрадницького і трагічного розвалу СРСР, вона благополучно діяла б і нині.

Днем народження радянської піонерії вважається 19 травня 1922 року, коли на ІІ Всеросійській конференції комсомолу було прийняте рішення про створення піонерських загонів. І в жовтні того ж року V Всеросійський з’їзд РКСМ постановив об’єднати всі піонерські загони, організовані в різних містах СРСР, у дитячу комуністичну організацію «Юні піонери імені Спартака». У 1924 році, після смерті вождя пролетаріату В. І. Леніна, їй було присвоєно його ім’я.

Піонерія діяла 69 років, і за цей час у її лавах виховувалося понад 210 млн підлітків. Тому про неї можна впевнено говорити як про грандіозне за своєю суттю масове історичне явище. Сьогодні наша розмова про історію ВПО Тирасполя.

Перші піонерські загони створювалися в місті при комсомольських осередках заводів і артілей, товариств та інших установ. Вони брали участь у проведенні суботників, допомагали в боротьбі з дитячою безпритульністю, в роботі з ліквідації неписьменності. З 1930-х років об’єднання піонерів створювалися у школах. Початком організаційного об’єднання піонерів Тирасполя в міську піонерську організацію можна вважати 1937 рік, коли міська влада зробила дітлахам щедрий подарунок – здала в експлуатацію міський Будинок піонерів і жовтенят.

Першою піонервожатою міста стала Софія Шафір, яку по праву вважають одним із засновників організованого піонерського руху в Тирасполі. Її вірною сподвижницею та продовжувачкою справи була Клавдія Семенюк, яка зробила не менш вагомий внесок у розвиток міського піонерського руху. У піонерів Тирасполя сформувалися свої традиції. У День піонерії парад красногалстучних у центрі міста на площі Конституції став обов’язковим явищем. Святкові зустрічі піонерів з героями, ветеранами, почесними громадянами також стали традиційними. Частим гостем на таких зборах був матрос із броненосця «Потьомкін», почесний піонер Тирасполя Олексій Царьов. Важливою формою морального заохочення школярів було фотографування кращих учнів біля розгорнутого піонерського прапора.

 У ході демонстрації 7 листопада 1967 року в головну трибуну міста, біля якої за часів СРСР проводилися паради та інші урочисті заходи, була закладена «капсула часу» нащадкам, розкрити яку заповідалося 7 листопада 2017 року. Підписала лист нащадкам і стала однією з головних учасниць закладки начальник міського піонерського штабу Ольга Гальченко.

«Мені пощастило бути не тільки директором Палацу піонерів, а ще і гуртківцем. Я гуртківець з 1968 року, була начальником міського піонерського штабу. Саме мені, як гуртківцю, було довірено закладати капсулу послання нащадкам, – розповіла нам Ольга Дмитрівна. – Все моє життя пов’язане з піонерією й комсомолом – спершу була начальником міського піонерського штабу, потім працювала секретарем міськкому комсомолу, закінчила трудову діяльність директором ПДЮТ».

Міський вожатський загін був дуже дружний. У піонерському русі зберігалася спадкоємність. Тираспольській піонерії всіляко допомагали міськком комсомолу і начальник МУНО Володимир Веснін.

4 листопада 2017 року відбулося виймання капсули часу. І знову однією з головних учасниць урочистої події міського масштабу стала Ольга Гальченко.

І після розпаду піонерської організації ветерани руху щорічно 19 травня збиралися в ПДЮТ, пов’язували одне одному червоні галстуки, ділилися спогадами про піонерську юність з гуртківцями. Організовувала ці заходи директор ПДЮТ того часу Надія Філіппова. Я запитав у деяких героїв цього фотонарису, що дали їм вступ у піонери, а потім, у трудовому житті, «піонерська» робота? Ось що вони відповіли:

Надія Філіппова: «Піонерська робота розвивала почуття товариськості».

Тетяна Потапова: «День вступу в піонери став головним у моєму житті».

Валентина Гайдук: «Дорослі з повагою ставилися до нашого ентузіазму».

Володимир Веснін: «Усі діставали право на щасливе дитинство».

Олександр   ЮШИН.