Після того, як переді мною було поставлене завдання написати матеріал про сімейні цінності, я твердо вирішив: це повинні бути замальовки з нашого життя. I почав збирати у знайомих і малознайомих людей їхні повчальні історії. Причому моїми співрозмовниками були не тільки тираспольчани, а ще й кам’янчани, одесити, дністровчани, кишинівці. Їхні короткі історії про свої сімейні цінності, теплі й трохи іронічні, мають свою особливу атмосферу, неповторну і дуже рідну.
Історія 30-річного Віктора
Моє дитинство припало на 90-і роки. Батьки з трьома вищими освітами на двох втратили роботу, і тато підробляв вахтером у нашому театрі. Двічі на тиждень він приносив додому кілограм бутербродів. Я їв ковбасу і сир, а мама з татом говорили, що не люблять ці продукти: вони їли тільки хліб, а я думав: «Як добре, що ми любимо різні речі – кожному дістається тільки те, що йому подобається!»
Історія 31-річної Оксани
Якось ми з чоловіком пішли по гриби. Раптом з-за кущів на нас накинулися два величезних бульдоги. Ні секунди не роздумуючи, чоловік штовхнув мене за свою спину і пішов на них з ножем для грибів. Усе обійшлося, бо на галявину вибіг господар собак. Однак на той момент я зрозуміла, що чоловік віддав би за мене життя, що він не боягуз. І всі його освідчення в коханні – не просто слова.
Історія 39-річної Алли
У мого чоловіка є фірмовий секретний рецепт варення з квіток кульбаби. Щороку він їх збирає, закривається на кухні й варить. Варення у нього завжди виходить більш схожим на воду, максимум –на сироп, оскільки не стає густим. Та через деякий час воно все-таки набуває вигляду саме варення. Чоловік пишається собою, він упевнений, що згущення відбувається завдяки його фірмовому рецепту. І тільки я знаю, як воно густіє, бо коли його немає вдома, я відкриваю всі банки, знову кип’ячу, додаю желатин і знову консервую.
Історія 30-річного Олексія
Уже два місяці перебуваю дуже далеко від домівки. Така робота. Зі своєю дружиною та маленьким сином спілкуємося Скайпом. І якось почав помічати, що син зі мною практично не спілкується, а останнього разу взагалі до комп’ютера не підійшов. Тоді я й почув їхній діалог. «Іди з татом поговори», – кличе його дружина. «Ні». «Ти що, зовсім тата не любиш?» – уточнює вона. «Ні!». «Чому?». «Він нас із тобою одних залишив і їсти нам зовсім не готує. А я люблю, як готує тато!».
Ну, що тут скажеш?! Терміново збираю речі й лечу додому, до сім’ї.
Історія 35-річної Тетяни
У нас з чоловіком батьки, хоч і не багаті, але на кожне свято дарують нам пристойну суму. Ми ж, коли одружилися, домовилися ці гроші відкладати на чорний день. Та, на щастя, він не настав. Цього року виповнилося вже 10 літ, як ми у шлюбі. Вирішили, що вже час ці гроші витратити: купили моїм мамі й татові нову машину, а для його батьків зробили на дачі якісний євроремонт.
Історія 33-річного Микити
Нас у родині четверо: я, дружина і дві дочки. Нещодавно ми не могли вирішити, хто піде вигулювати собаку. Затіяли гру: хто перший щось скаже, той і йде. Тільки гра почалася, молодша дочка з кам’яним обличчям почала одягатися на прогулянку, зібравши все, що потрібно для вигулу собаки. Коли вона з собакою на повідку відчиняла вхідні двері, ми всією сім’єю практично хором гаркнули: «Молодець, Мариша!» А вона, задоволена, почала знімати куртку зі словами: «От ви й попалися!»
Історія 41-річного Сергія
Щодня о сьомій ранку я готую сніданок доньці. За рік уже звик,і це мені навіть почало подобатися. Нещодавно у мене був вихідний, а тому будильник я поставив на півгодини пізніше. Як завжди прокинувся, щоб приготувати яєчню та гарячі бутерброди. Вийшов на кухню, а там на столі вже був готовий сніданок: чай, два бутерброди та сир зі сметаною і цукром. Дочка (їй 8 років), знаючи, що у мене вихідний, вирішила зробити мені такий подарунок. Діти вміють дякувати щиро.
Історія 40-річної Анастасії
Якось ми з чоловіком вирішили з’ясувати, хто з нас першим відмовиться від шкідливих звичок (він курить, а я люблю солодке). І той, хто протримається без них довше, отримає 100 доларів. Минуло два роки: чоловік не курить, а я, як їла солодке, так і їм. Найголовніше в тому, що гроші він хоч і виграв, але витратив їх все одно на мене.
Олександр ПЕТРЕНКО.