Людина по натурі своїй – художник. Вона всюди прагне вносити у своє життя красу. Прекрасне допомагає їй виконувати складну справу буття: збагачує, випрямляє та підносить її душу. Мистецтво дає можливість пізнання добра і зла, є засобом єднання людей, воно не замінює реальний світ, а пояснює його, розширює і продовжує. У переддень професійного свята працівників культури ми запросили до розмови людину, для якої мистецтво стало сенсом життя. Директор Палацу культури ім. П. Ткаченка Анатолій Король працює в цій творчій галузі понад 30 років.
Село Садова Вінницької області Могилів-Подільського району розкинулося на косогорах і частково в долині на правому березі річки Дерло, лівої притоки Дністра. За часів Російської імперії у Садовій придбав маєток український письменник Михайло Старицький. Потужна енергетика ареалу, створена природою та примножена інтелігентною родиною поета і перекладача, через століття позитивно вплинула на творче обдарування Анатолія, який народився там 1970 року.
Вже дорослим Анатолій Борисович з теплотою пригадує: «У сім’ї пісню любили всі: батько заспівував баритоном, мама співала другу партію, а сестра вела першу. Колоритні українські пісні завжди заворожували мене, з дитинства я відчував величезний інтерес і потяг до творчості.
У середній школі с. Гонтівка, де я продовжив навчання з четвертого класу, був зразковий колектив народних інструментів. Він дістав це високе звання під керівництвом заслуженого діяча України Віктора Грудіна. Саме Віктор Аронович помітив мої творчі здібності та навчив грі на ложках і сопілці, потім на балалайці, потім на гітарі».
Іменитий дитячий оркестр запрошували на найбільш значущі заходи районного, обласного та республіканського рівня. Десятирічному музикантові пощастило зустрічатися за лаштунками сцени з великими зірками 80-х років: Йосипом Кобзоном, Ніною Матвієнко, Віталієм та Світланою Білоножко та багатьма іншими виконавцями. Доводилося також виступати на одній сцені з популярним ансамблем танцю ім. Павла Вірського. Такі зустрічі надовго залишалися в пам’яті обдарованого підлітка й породжували трепетні заповітні мрії про власну професійну мистецьку кар’єру.
Закінчивши 10 класів, юнак приїхав вступати до училища культури в місті Тульчин. Аж тут з’ясувалося, що на диригента оркестру брали після 8 класів, однак Анатолій не розгубився і вирішив вступити на хореографічний факультет. «Спеціальність, на яку я вступив, вимагала різноманітних навичок, необхідно не тільки грати, а ще співати й танцювати. Тут я відкрив у собі нестримний інтерес до народного танцю і талант до його виконання. Це стало головною частиною мого життя, і я вирішив присвятити його народному танцю», – оптимістично-радісно розповів Анатолій Борисович.
Два роки служби в лавах Радянської Армії перервали навчання в училищі, але й там він успішно суміщав солдатську службу з виконанням обов’язків кіно-радіомеханіка, бібліотекаря та листоноші. Після демобілізації продовжив навчання в училищі, захистив диплом, здобув освіту за спеціальністю «Культурно-просвітня робота та самодіяльна творчість» з присвоєнням кваліфікації «Організатор культурно-просвітньої роботи та керівник самодіяльного хореографічного колективу».
За результатами конкурсного розподілу, його направили в районний Будинок культури Могилів-Подільська на посаду художнього керівника народного ансамблю пісні і танцю «Дністрове гроно». Та невдовзі волею долі Анатолій поєднав своє життя з гарною дівчиною з міста на Дністрі Ольгою. У 1992 році в молодій родині народився син, і після військових подій у Бендерах подружжя прийняло рішення залишитися на проживання в Придністров’ї.
Очевидно енергетика зеленого й затишного міста з привітними людьми була близькою молодим людям, а симпатія – взаємною, Бендери прийняли їх. Ознайомлення з професійною цариною розпочалося зі знайомства з Державним ансамблем пісні і танцю «Приетения». Анатолій був прийнятий артистом балету, і вже за два роки став балетмейстером, а пізніше був переведений на посаду головного балетмейстера МУ «Культурно-дозвільний центр «Шовковик». У складі ансамблю брав участь у гастрольних поїздках до Вітебська на фестиваль «Слов’янський базар – 1995» та Обнінська.
Наступною сходинкою його кар’єрного зростання було призначення на посаду директора «Шовковика». Анатолій Борисович увесь вільний час віддавав хореографічному мистецтву. Рядки з характеристики: «…Має неабиякі танцювальні та сценічні дані. Є майстром народно-сценічного танцю, досконало знає весь танцювальний репертуар ансамблю «Приетения». Завдяки бездоганним організаторським здібностям і творчому потенціалу, ансамбль зберіг свої традиції та накопичений репертуар. Успіху колективу сприяє працьовитість і творче ставлення до роботи самого керівника».
На республіканському фестивалі народного танцю в Рибниці (1999 р.) колектив посів перше місце і був нагороджений дипломом і цінним подарунком. Того ж року ансамбль показав свою високу виконавську майстерність на фестивалі «До сонячних джерел» у Дніпропетровську. Танцювальний колектив виїжджав на гастролі в Смоленськ, Бєлгород, Київ, Москву.
Анатолій Борисович проявив себе не тільки як відмінний керівник колективу, але і як балетмейстер-постановник. Він поставив цікаві хореографічні композиції: «Дорогою на Запорізьку Січ», «Подільська полька», «Єврейський танець», «На привалі», «Ми придністровці», «Українські вечорниці» та ще багато інших.
За підготовку програм на високому професійному рівні та яскраву концертну діяльність у рамках Міжнародного фестивалю мистецтв «Мерцишор» ансамбль «Приетения» нагороджений Листом подяки Президента ПМР, неодноразово відзначений грамотами Міністерства просвіти.
Управління культури та держадміністрації м. Бендери нагороджували Анатолія Борисовича дипломами та грамотами. 2007 року за дружній візит ансамблю «Приетения» в рамках «Днів Придністров’я в Москві» був заохочений Грамотою Президента ПМР.
У листопаді 2001 року Анатолію Королю за багаторічну сумлінну працю, високі творчі досягнення, активну участь у культурному житті республіки присвоєне почесне звання «Відмінний працівник культури ПМР».
«Мій багатогранний, сповнений яскравих фарб, незабутніх емоцій і знань, творчий шлях у ПМР розпочався зі знайомства з творчістю ансамблю «Приетения». На той момент колективом керували заслужені діячі Молдавської РСР – подружжя Тамара та Євген Зарицькі. Свій багаторічний досвід, накопичений великий репертуар вони з любов’ю передали мені. Це все вдалося примножити та зберегти донині», – з глибокою вдячністю констатував заслужений діяч мистецтва.
Очевидно правильною є думка про те, що більше й сумлінніше працює людина, то більші до неї довіра та вимоги: з 15 травня 2013 року Анатолій Король переведений на посаду директора МУ «Палац культури ім. П. Ткаченка». Ця сходинка стала не просто підвищенням кар’єрного зростання, а справжнім іспитом в житті культурного діяча. На його плечі покладено відповідальність за розвиток культури та морально-духовного виховання бендерчан, особливо дітей та молоді.
Для довідки. ПК ім. П. Ткаченка – головний культурний центр міста. Він має три основних зали для проведення культурно-масових заходів: великий – на 770 посадочних місць, фойє і малий зал. Тут функціонують 28 клубних формувань: різноманітні гуртки, клуби за інтересами, аматорські об’єднання. 23 самодіяльні художні колективи мають почесне звання «зразковий» і «народний». 2018 року створений муніципальний духовий оркестр. Віковий ценз учасників художньої самодіяльності необмежений: це і діти 3-4 років, і молодь, і ветерани ЗС та праці, яких на сьогодні є близько 570 осіб. У березневому номері нашої газети ми досить докладно розповідали про урочисте відкриття Палацу культури після дворічної реконструкції та про колективи, що працюють в осередку культури.
З-поміж нагород Анатолія Борисовича варто виділити Грамоту Управління культури міста за великий внесок у підготовку та активну участь у заходах з нагоди 605-ї річниці Бендер; медаль «За відзнаку у праці» за внесок у захист, становлення і розвиток ПМР, активну громадську діяльність, сумлінну працю, високий професіоналізм і у зв’язку з 25-ю річницею заснування ПМР; Грамоту Держслужби з культури та історичної спадщини до 55-річного ювілею заслуженого ансамблю пісні і танцю «Приетения»; звання «Заслужений працівник культури ПМР», присвоєне за високу професійну майстерність.
Дійсно, за роки (34!) діяльності в галузі культури йому вдалося створити й поставити багато хореографічних композицій. Накопичений досвід і професіоналізм сприяють можливості і нині повноцінно працювати й самовіддано служити на благо культури м. Бендери.
Заслужений працівник культури Анатолій Король є членом Колегії Держслужби з культури та історичної спадщини, професійно володіє методикою і практикою організації та проведення театралізованих культурно-масових заходів. На посаді директора ПК ім. П. Ткаченка активізував творчу діяльність установи, під його керівництвом у Бендерах вперше проведені унікальні та інноваційні за своєю формою заходи: театралізована концертна програма «І стійкість народу, і доблесть солдата» на площі Визволення (23.08.2014 р.). Анатолій Борисович був автором сценографії, танцюристом і вокалістом у концертній програмі.
Урочисте відкриття вулиці Дворянської 4 жовтня 2014-го відбулося під оригінальною назвою «Зберігаючи вірність історії» – були організовані 6 сценічних майданчиків: молдавське подвір’я, оформлене сюжетним блоком навколо господаря Олександра Доброго (з етновиставкою та дегустацією національних страв); художня виставка – фотоательє (ДХШ); турецький намет султана Сулеймана Прекрасного (фотоательє); сюжетний блок князь Потьомкін із почтом (камерний оркестр ПК); на вході Історико-краєзнавчого музею розташувався О. С. Пушкін зі свитою біля виставки рідкісних фоліантів із фондів ІКМ і ЦБС; на українському подвір’ї для Карла XII та гетьмана Мазепи грала бандуристка, а в шинку відбувалася дегустація національних страв. Ці своєрідні «живі картини» відобразили багату історію полікультурного міста.
Вагомим внеском у патріотичне виховання придністровської молоді є також заходи, проведені в рамках відзначення державних свят та пам’ятних дат. А. Король написав сценарій передачі Прапора Перемоги в рамках Республіканської акції «Естафета Перемоги». Зустріч делегації з міста Слободзеї відбулася на мосту між Тирасполем і Бендерами. Вона символізувала шлях звільнення території Придністров’я від німецько-фашистських загарбників і маршрут Пам’яті вдячних нащадків.
Масштабні вистави й театралізовані концерти творчих колективів ПК стали регулярними та популярними серед бендерчан. На базі Палацу культури у 2016 році відбувся республіканський семінар «Діяльність клубних установ з організації дозвілля різних категорій населення», на якому А. Король виступив з доповіддю «Молодіжне дозвілля: проблеми організації та вдосконалення форм».
Колективи палацу організовують культурно-розважальні заходи для дітей і дорослих з обмеженими можливостями, співпрацюють з Бендерським товариством «Милосердя», громадськими організаціями, надають допомогу в проведенні православних урочистостей. Під керівництвом директора у 2019-му вони залучилися до проведення низки яскравих фестивалів у фортеці ім. О. Невського. Сам Анатолій Борисович був не тільки організатором, а й виробником декорацій та виконавцем. Бурхливе культурне життя на міських майданчиках через карантин згорнулося. Після тривалої перерви 15 травня 2021 р. відбувся захід, присвячений 800-річчю О. Невського за участю Президента й офіційних осіб міста і республіки: урочисте покладання квітів і святковий концерт творчих колективів Бендер.
Поміж колег Анатолій Борисович має повагу та авторитет, оскільки завжди перебуває серед людей, захоплено працює разом із ними. «У першу чергу – порядна, доброзичлива і чуйна людина! Компетентний керівник і господарник. Справедливий і уважний до всього колективу. Якщо є необхідність, може проявити й суворість. Професійно ставиться до своєї справи. Старається згладжувати та вирішувати всі конфлікти й проблеми. Під його керівництвом легко і приємно працювати», – безапеляційно зазначила керівник народного хору української пісні «Червона калина» Людмила Палій. Таким насиченим, цікавим і різнобарвним є життя А. Короля, людини захопленої, обдарованої талантами та чуйним серцем.
– Анатолію Борисовичу, робота, хоч і творча та улюблена, це тільки його частина. А як же сім’я, побут, виховання дітей? Як Вам вдається все поєднувати та налагоджувати?
А. К.: Можна сказати, що у нас творча сімейна династія. Всі наші діти – Станіслав 29 років, Єлисей 15 та Богдан 12 – виросли на підмостках сцени. Дружина Ольга свою творчу енергію реалізувала в КДЦ «Шовковик» як секретар і художній керівник ансамблю пісні й танцю «Приетения».
Станіслав залучився до трудової діяльності з 14 літ ведучим і ді-джеєм дискоклубу «ПА+». Як творча різнобічна особистість тут він здобув знання та накопичив досвід клубної роботи й став універсальним фахівцем зі звукового і світлового обслуговування заходів, дизайнером рекламної продукції та фотокореспондентом.
Єлисей захоплюється футболом, знедавна зацікавився музикою, вивчив програми в Інтернеті та освоює написання фонограм і саундтреків і теж пробує себе в ролі ді-джея.
Молодшого сина Богдана полонила музика: він навчається по класу фортепіано, прагне оволодіти грою на саксофоні та стати професійним музикантом, а ще він знатний кухар і футболіст.
Для нашої багатодітної сім’ї культура, це не просто робота, це спосіб життя і безмежна любов до своєї справи й творчості.
Родина Король працює дружною командою однодумців, побажаємо їй подальшого розквіту та здобутків.
Олена СТЕФАНЮК.
Фото автора.