Великим Указом імператриці Катерини II за номером 25 від 16 травня 1792 року в Нових Дубоссарах (сучасні Дубоссари) 229 років тому була відкрита перша у щойно приєднаному до володінь Росії краї друкарня, для чого в місто переїхав відомий книжник і гравер протоієрей Михайло Стрельбицький.
«Молдавському протоієрею Михайлу Стрельбицькому в нагородження служби його, наданої нам протягом минулої з турками війни, наказуємо відвести землю в Дубоссарах для відання його і дозволити йому завести там друкарню для друкування книг грецькою, російською, молдавською та іншими мовами, видаючи йому пенсію по триста рублів на рік», – йшлося в указі Катерини Великої.
Історія першої друкарні в нашому краї нерозривно пов’язана з ім’ям Михайла Стрельбицького, уродженця українського міста Миргорода, який був видатним діячем культури свого часу. Він був талановитим друкарем і перекладачем, відомим гравером. Протоієрей-друкар прожив у Дубоссарах 50 років (з невеликими перервами), з яких близько 40 присвятив книгодрукуванню.
Його творчий шлях почався приблизно в 1752 році, коли він розгорнув широку діяльність як друкаря і гравера у друкарні Молдавської митрополії. У 1778-му він орендував митрополичу друкарню і випускав книги, здебільшого церковного змісту, які прикрашав власними гравюрами: «Катавасія» (1778), «Псалтир пророка і царя Давида» (1782) тощо.
У 1785 році видавець відкрив власний заклад – друкарню, названу «політичною», тобто громадянською, де, на відміну від митрополичої, отець Михайло випускав літературу і цивільного змісту. І, нарешті, після приєднання в 1791 році Лівобережного Придністров’я до Росії, Стрельбицький випустив у заснованій ним у Дубоссарах друкарні великим тиражем низку підручників і кілька перекладених книжок для широкого кола читачів.
У 1792-му він надрукував змінений буквар 1755 року. У 1794-му з друкарні отця Михайла
вийшов новий слов’янський «Буквар, або Початкове навчання тих, хто хоче вчитися книг письменами слов’янськими…», а також «Часослов». Усього друкарня подарувала світові не менше 32 книг, з яких 14 – світського змісту.
Михайло Стрельбицький брав участь в організації друкарні при Нямецькому монастирі. У 1800 році, відвідавши Нямецьку Лавру, протоієрей Михайло передав цьому найстарішому монастирю частину своєї Дубоссарської друкарні, а також навчив деяких ченців друкарської справи. Саме в цій монастирській друкарні було видано молдавською мовою «Опис Молдавії» Дмитра Кантемира.
Книги, випущені в першій Дубоссарській друкарні, зберігаються в бібліотеках Кишинева, Москви та Санкт-Петербурга. А от історична споруда, в якій розташовувалася перша друкарня, до нашого часу не збереглася. За останніми даними, будівля була розташована в центрі міста, на вулиці Балтській, (нині Дзержинського).
Ще одним відомим періодом, коли в Дубоссарах працювала друкарня, є післяреволюційний час. У Дубоссарському історико-краєзнавчому музеї збереглися друковані видання, які виходили в місті на той час. Це газета українською мовою «Червоний орач», датована 1926 роком, і газета «Плугатар рош» за 1929 рік, яка, відповідно, друкувалася молдавською мовою.
Після Великої Вітчизняної війни в Радянській Молдавії в Дубоссарській друкарні друкувалася районна газета «Прапор перемоги», яка виходила тричі на тиждень російською та молдавською мовами. У новітній історії, тобто в історії ПМР, друкарні в Дубоссарах вже не існувало, оскільки ще в 1989 році обладнання було вивезене в Криуляни, а Дубоссарська районна газета «Зоря Придністров’я», яка минулого року відзначила свій 30-річний ювілей, друкується вже в Рибниці. Ось так, за іронією долі, місто, яке вважається колискою молдавського друку, на сьогодні залишилося без друкарні.
Дмитро АКIНIН.