Всесвітньовідомий художник, живописець, графік, сценограф, теоретик мистецтва, один з основоположників класичного авангарду – надзвичайно приємно усвідомлювати, що це все сказано про нашого талановитого земляка Михайла Ларіонова. Його живописні полотна є в музеях усього світу. Велика частина представлена в Третьяковській галереї в Москві. Автор належить до особистостей, над якими не владний час –у Тирасполі відкрилася виставка до 140-річчя митця.
Обдарування Ларіонова вражає різнобічністю, його талант проявився в багатьох царинах творчості. Прекрасний живописець, оригінальний театральний декоратор, книжковий ілюстратор, захоплений дослідник балету, хореограф, колекціонер і знавець російського фольклору. Він писав вірші, статті з історії образотворчого мистецтва, був організатором виставок, пробував себе в таких актуальних на сьогодні галузях, як мода та реклама.
Учень Валентина Сєрова й Ісаака Левітана, Ларіонов володів рідкісним колористичним даром, вільною фантазією. Після захоплення французьким мистецтвом, він повернувся до національних джерел, відстоював самобутність російського авангарду. Шукання художника не позбавили його індивідуальної манери та стилю. Відомий учений-мистецтвознавець Євген Ковтун зазначав, що «…Радість і легкість були притаманні його баченню життя, світовідчуттю і живопису». У жанрі примітивізму написані полотна, що відрізняються соковитими кольорами, різкими лініями та гострими сценами («Відпочиваючий солдат», «Весна»).
Ларіонов створив нову художню концепцію, своєрідний варіант безпредметного мистецтва –«лучизм», якому властиві особлива гра світла і колористична динаміка. Це приклад абстрактного мистецтва, де форми утворювалися в результаті перетину відбитих променів. На ранніх полотнах ще були присутні обриси предметів, а пізніше художник створював абстрактні роботи. У них панувала стихійна гра колірних смуг, які перетиналися, спліталися, розходилися в різні боки й знову збивалися в пучки, народжуючи яскраві фантазійні картини: «Скло», «Півень», «Променистий пейзаж», «Променисті лінії».
Під час Першої світової війни Михайла Ларіонова призвали на службу. Після поранення в 1915 році він оселився у Франції, де і прожив усе життя.
У Парижі разом з Наталією Гончаровою художник створював декорації та костюми для Російських сезонів Сергія Дягілєва. Балетні постанови славилися оформленням та вишуканими авангардними костюмами. Ларіонов захоплювався російським лубком, колекціонував китайську графіку, писав вуличні сценки та натюрморти в жанрах імпресіонізму і примітивізму.
У 1955 році офіційно зареєстрував свій шлюб з Наталією Гончаровою. Після її смерті в 1962 році одружився з Олександрою Томіліною, яка стала офіційною спадкоємицею обох художників. Вона проводила виставки Ларіонова і Гончарової у Європі та Америці, 1980 року організувала першу (після їх еміграції) експозицію в Москві. Частину колекції та архіву Томіліна передала в СРСР, в 1980-х роках картини й документи надійшли в Третьяковську галерею, як того хотіли художники.
До 135-річчя Ларіонова було створено сайт larionov.tretyakov.ru, в матеріалах якого згадується рідне місто Михайла Федоровича – Тирасполь. Депутат Верховної Ради ПМР Ілона Тюряєва відвідала Третьяковську галерею і побачила роботи видатного земляка. На багатьох з них було повітове місто Херсонської губернії Тирасполь. Так і народилася ідея організувати виставку репродукцій, щоб ознайомити з ними якомога більше придністровців.
Захід проводиться, в першу чергу, для молоді, для дітей. Щоб вони дізналися про художника зі світовим ім’ям, про його внесок в образотворче мистецтво. За його прикладом, юні художники писали Тирасполь. Свої таланти, навички та вміння 3 червня демонстрували початківці та майстри пензля з дитячої художньої школи імені О. Ф. Фойницького. За участь у пленері, присвяченому 140-річчю Ларіонова, всі вони були відзначені дипломами та пам’ятними призами.
Заступник Голови Верховної Ради Галина Антюфєєва сказала, що ми пишаємося Ларіоновим, бо завдяки його таланту і популярності про місто знають у всьому світі як про Батьківщину великого російського художника. «На своїх полотнах він зберіг Тирасполь – з його вуличками, садами, жителями – таким, яким він був на початку ХХ століття. Ми дорожимо цією пам’яттю. На вулиці Ларіонова створений куточок його імені: встановлено пам’ятний камінь на честь 135-річчя з дня народження художника, проводяться виставки репродукцій картин, конкурси дитячих малюнків. Ювілей Ларіонова – ще одна можливість доторкнутися до його творчості, відкрити нові грані майстерності живописця».
У рамках виставки факсимільних репродукцій картин М. Ларіонова члени Спілки художників Придністров’я представили експозицію «Ларіоновський вернісаж». Керівник творчого об’єднання Ольга Горбаченко зазначила, що автори зважилися на «революційний крок», оскільки зазвичай пишуть в інших стилях і техніках. «Про Михайла Ларіонова скажу, що він був видатною особистістю, яка своїм внутрішнім поривом створила цілий напрямок у мистецтві. Завдяки чому і став відомим у всьому світі. Відрадно, що він завжди пам’ятав про свою землю і всіляко прославляв її. Вважаю, що художник повинен любити те місце, де народився, і писати про нього. У своїй творчості обов’язково повинен показувати те, що він любить. Це запорука успіху», – констатувала художниця.
Полотна придністровських художників, виконані в різних напрямках, в яких творив наш знаменитий земляк (це авангардизм, примітивізм, імпресіонізм, лучизм, футуризм тощо), розташувалися поряд з репродукціями й послужили прекрасним доповненням виставки. Щоб зацікавити потенційних відвідувачів надзвичайно цікавої події в культурному житті столиці, назвемо хоча б декілька з них: «Цариця Савська» Ольги Руденко, «Маки» Світлани Гуцул, «Купила мама коника» і «Птахи на даху» Василя Рудяги, «Фортуна» Валерія Куліченка, «Вогненний павич» Маргарити Хілінської, «Фенікс» Геннадія Спіцина та «Сонячний промінь міста Тирасполя» Миколи Пономаренка. «Картина написана в напрямку лучизму. На ранньому етапі творчості Ларіонов практикував примітивізм, тому в свою роботу я вставив елементи з його роботи «Весна». На ній зображені рослини, інопланетні створіння, ангели», – пояснив автор.
Звичайно, із сонячним променем автор асоціює образ Михайла Федоровича, який відкритим спокійним поглядом через століття споглядає сучасність рідного міста. Талановитий художник колись увібрав його потужну позитивну енергетику. «Вікно. Тирасполь» – з нього він дитиною вранці вглядався в широкий світ, а ввечері в його шибках відбивалися барвисті промені західного сонця. Сюди він часто повертався на літні етюди. Саме в Тирасполі Ларіонов створив свої кращі імпресіоністичні твори й прославив його.
Нині художники Придністров’я можуть доповнити віртуальну експозицію Михайла Ларіонова в Третьяковській галереї. Виставка працюватиме в Палаці Республіки до 24 червня за всіма карантинними вимогами.
Олена СТЕФАНЮК.
Фото з вiдкритих джерел.