(до 102-ї річниці від дня народження Дмитра Родіна)
Так уже сталося, що автор цих рядків уперше побувала у с. Чобручі та на власні очі побачила унікальний парковий комплекс, історію якого знає кожен місцевий житель, а старожили пам’ятають і його творця.
Уродженець Пензенської області Росії, випускник Ростовського художнього училища Дмитро Родін, пройшовши шляхами Великої Вітчизняної війни, у 1948 році потрапив до тодішньої Радянської Молдавії.
Уже 1953 року він як скульптор брав участь у зведенні Будинку культури в селі Чобручі. Молодий фахівець захоплено працював над оформленням фронтону та інтер’єру будівлі, тож завдяки його старанням сільський Будинок культури визнали кращим у Молдавській РСР, відзначили різними нагородами та преміями.
Згодом Дмитро Родін запропонував побудувати в селі великий парк (1958) і навіть сам розробив його проект. Силами місцевих жителів почалася закладка, проте під час затвердження будівництва в партійних інстанціях проект не схвалили.
Тоді ентузіаст почав експериментувати у дворі власного будинку. Таким чином у нього з’явилися невеличкий ставок, альтанка, місток, запрацював фонтан, радували око різноманітні дерева і чагарники. А поки підростали дерева в молодому парку в центрі села, який з ентузіазмом розбивали місцеві жителі, скульптор виношував, леліяв свої нові ідеї. До їх реалізації він приступив на початку 70-х років, невтомно і невпинно працював аж до початку 80-х, коли робота в основному була закінчена. Автор зважився направити матеріали своєї ідеї на оголошений Всесоюзний конкурс садово-паркового мистецтва, який відбувався на території Виставки досягнень народного господарства (ВДНГ) СРСР в 1982 році.
Багато часу знадобилося на підготовку документації, узгодження її в різних інстанціях, опис та фотографування парку. В результаті, коли Дмитро Родін привіз матеріали до приймальної комісії, то почув, що запізнився з подачею документів. І все ж він упросив членів комісії хоча б поглянути на них. А наступного дня, прийшовши на ВДНГ, він несподівано побачив проект свого дітища в самому центрі конкурсної експозиції.
Щоб читачі зрозуміли, який конкурс довелося витримати нашому герою, скажемо, що всього було подано понад 1 600 проектів з усіх кінців Радянського Союзу, і лише 5 проектів удостоїлися Золотої медалі та диплома 1-го ступеня. Перемогли: парк імені Горького в Москві, Кіровський парк у Ленінграді, Домодєдовський і Брестський парки та проект парку з молдавського села Чобручі.
Під парк було виділено площу в чотири гектари, де протягом 10 років свої ідеї в камені, бетоні та зелених насадженнях утілював Дмитро Родін. Велика частина робіт зі створення скульптур, гротів, альтанок і мостів були виконані Дмитром Кириловичем власноруч. Він контролював бук-вально кожен процес.
Гроти та скульптури були вилиті з бетону, бо на придбання каменю не було грошей. Художник вирішив спробувати використати бетон, тому більшість валунів у парку хоча і схожі на камінь, насправді теж бетонні. Деякі з них художник привіз з Гоянського кар’єру.
Уся концепція парку побудована на складній символіці єднання основних стихій природи – води, землі (каменю), світла (вогню), об’єднаних духом мистецтва. Особливе значення мала вода ставків і фонтанів, в яких відбивалися скелі та скульптури.
Парк зовсім невеликий, але настільки цікавий і різноманітний, що бродити по ньому можна цілий день. Неможливо обійти увагою автопортрет скульптора на скелі на вершині пагорба в центрі парку. За життя автора він був покритий зверху шаром легкого бетону. За заповітом Дмитра Родіна, після його смерті цей шар був знятий. Сталося це у 2000 році, одночасно з присвоєнням парку імені Д. К. Родіна та установкою стели з табличкою. А ще під верхнім шаром одного з валунів зберігся відбиток руки художника.
Закликаємо наших читачів: подорожуйте рідним краєм, знайомтеся з цікавими та незнаними досі місцями, розповідайте своїм дітям, яка чудова історія землі придністровської та які прекрасні люди тут жили. Один з них – Дмитро Кирилович Родін, день народження якого ми відзначили 3 червня.
Наталя СИНЯВСЬКА.
Фото з вiдкритих джерел.