У Кам’янці стартував новий творчий проект районного Управління культури –
вільний пленер «Kameo».
Північне місто Придністров’я
знову перетворилося на
майстерню просто неба.
Проект хоч і новий, та продовжує давню традицію. У ХІХ столітті до Кам’янки не раз приїжджали художники, які прагнули зобразити маєток князів Вітгенштейнів, що славився красою й оригінальністю. У 1936 році до місцевого санаторію, що продовжував традиції дореволюційного курорту, прибула бригада українських художників, щоб відобразити в картинах і скульптурах квітучу МАРСР. На початку нинішнього століття на кам’янській землі зародився міжнародний симпозіум
«КамАрт», який уже 20 років несе світові звістку про Придністров’я.
Базуючись на міцному історичному фундаменті, новий проект, за задумом організаторів, набуде своєї, особливої філософії. Професійні художники й аматори збиратимуться разом у наймальовничіших куточках Кам’янщини в різні пори року, щоб увічнити живу красу природи та самобутність тутешніх населених пунктів, обмінятися досвідом і надихнутися новими ідеями. Концепція вільного пленеру, на відміну від суворо регламентованих заходів (навчальної практики студентів, звітних виїздів із чітким розкладом, академічних симпозіумів), надає учасникам повну творчу свободу.
«Митцям наша ідея всесезонного марафону припала до душі. Вони охоче відгукнулися на запрошення приїхати до Кам’янки. А перед засновниками проекту постало чимало організаційних питань. Де розмістити художників, як організувати їхнє повсякденне життя, щоб майстри, звільнені від побутових турбот, змогли цілком зануритися у творчість? Адже в умовах надзвичайної економічної ситуації ми не могли розраховувати на бюджетне фінансування, – розповів керівник Управління культури Віталій Лозовський. – Вирішили спробувати відродити споконвічну традицію підтримки мистецтва меценатами. Життєздатність цієї моделі була перевірена першим пленером. Сподіваюся, місцеві підприємці підтримають нашу ініціативу».
Суть ідеї синергії бізнесу та мистецтва проста і взаємовигідна: власники готелів і сільських гостьових будинків, ресторатори безоплатно надають художникам комфортні умови для проживання та харчування під час творчих сесій. А майстри пензля дарують підприємцям свої твори, які прикрасять інтер’єри туристичних об’єктів. І мандрівники, зупинившись на відпочинок у цих садибах, зможуть побачити найколоритніші та найцікавіші пейзажі Кам’янщини.
У першому пленері взяли участь рибничанки Наталія Страсевич і Тетяна Гайдей та представниці Слободзейщини Світлана Христенко та Світлана Кожухар. Ці художниці не тільки активно творять у різних техніках і стилях, а й передають свої знання та досвід юним талантам. До колег приєдналася і Світлана Шеремет, яка близько 40 років присвятила навчанню кам’янчан образотворчому мистецтву.
На три дні майстернею для художниць стали міські вулиці й оновлений парк Вітгенштейна. Архітектурні пам’ятки різних епох і колоритні сучасні споруди, історичні місця та живописні куточки вони замальовували й фотографували, щоб згодом створити картини, натхненні красою Кам’янки та неймовірним розмаїттям осінніх барв. Немов уловивши цей порив (зафіксувати кожну яскраву мить), сама погода прагнула допомогти майстриням. Густий туман, який огортав містечко зранку, розганяло сонце, що золотило яскравими променями купол храму та крони дерев, потім набігали хмари і злива омивала мостові, у дзеркальній вологості яких відбивалися будівлі, ліхтарі, постаті людей, що поспішали сховатися. Цей мінливий настрій осені художниці переносили на полотна, прагнучи передати не лише зовнішню красу міста, а й саму його душу. Вони виходили на етюди в різний час – від передсвітанкових годин, коли Кам’янка тільки прокидалася, до пізніх вечорів, освітлених електрикою.
Цей творчий процес став яскравою подією для місцевих жителів. Вони підходили до майстринь, зачаровано спостерігали, як на полотнах відображаються знайомі пейзажі, а часом і ділилися з гостями особистими історіями. Художниці зізналися, що й у цьому щирому, живому спілкуванні черпали натхнення.
«Кам’янка підкорює не лише своєю чудовою природою та глибокою історією. Вельми важливим надихаючим чинником стали люди – такі доброзичливі, привітні. Спасибі за запрошення на пленер, який дав нам ней- мовірно потужний творчий імпульс!» – наголосила С. Христенко на вернісажі, де було представлено два десятки картин, створених у межах проекту.
Наталія Страсевич не просто зобразила на полотні старовинний арочний місток у парку Вітгенштейна, а поєднала красу рукотворної архітектури з мальовничим відображенням ландшафту у дзеркалі ставка. Увагу Тетяни Гайдей привернула велична білосніжна ротонда в оточенні золотисто-зелених дерев.
Художниць зі Слободзеї надихнула архітектура різних стилів. Світлана Христенко відтворила урочистий і водночас ліричний настрій, зобразивши монументальний винний льох часів Вітгенштейна, білосніжну колонаду якого відтіняють яскраве листя дикого винограду та блакить неба. А полотна Світлани Кожухар запрошували в подорож історичними епохами – від палацу княгині Трубецької до сучасного кафе, яке пізнього дощового вечора стало центром тяжіння для кам’янчан і гостей міста.
Світлана Шеремет віддала перевагу тонкій, прозорій техніці акварелі. Під її пензлем ожили поетичні образи осені, що минає: наповнені прохолодою панорами Кам’янки та натюрморти з гілками калини, фізалісом і стиглими яблуками.
Кожна робота, яка ще пахла свіжою фарбою, а часом навіть не була завершена, змушувала глядачів довго затримуватися біля мольбертів, замислюючись над красою рідного краю, яку ми в повсякденній метушні часто не помічаємо. А художниці змогли розгледіти поезію в тумані та дощі, в опалому листі та вікових каменях і подарували цей новий погляд самим кам’янчанам, довівши: натхнення не треба шукати за тридев’ять земель.
